Архiв

МИКОЛА КУЗЬМОВИЧ СМОЛЕНЧУК

Микола Смоленчук – то ціла епоха у культурно-мистецькому житті Кіровоградщини.
Письменник, вчений, вихователь і наставник творчої молоді, організатор і учасник літературного процесу – Смоленчук належить до тих людей, хто, за висловом Ліни Костенко, створював гуманітарну ауру нації.
Народився Микола Кузьмович 3 липня 1927 року у м. Бобринець. З дитинства був закоханий у красу рідного краю, дивосвіт образів та мелодій народної лірики.
Підлітком потрапив на примусові роботи до Німеччини, зазнав багатьох поневірянь.
Навчався у Бобринецькому сільськогосподарському технікумі, а у 1950р. вступив до кіровоградського педінституту, філологічний факультет якого закінчив у 1954 році.
Вчителював на Кіровоградщині та Черкащині, згодом вступив до Спілки письменників ( за рекомендацією Максима Рильського), захистив кандидатську дисертацію, працював у Кіровоградському та Луцькому педуніверситетах.

У 1972 р. звинувачений у "буржуазному націоналізмі" переслідувався, був вилучений з активного громадського та літературного життя. Але митець не зламався під натиском долі і продовжував працювати і боротись.
Смоленчук є автором історичних повістей "Степи полинові" (1961), "Степівчани" (1963), "Родня" (1968), романів "Сиве покоління" (1965), "Ой, літав орел" (1969), "Білі бланкети" (1985), монографії "Марко Кропивницький та його рідний край", майже сотні наукових та методичних статей, краєзнавчих розвідок і нарисів. Усі ці роботи відклалися у особовому фонді М.К.Смоленчука, що зберігається у Держархіві Кіровоградської області.
Чимало з хрестоматійних нині відомостей (біографії, творчість М.Кропивницького, І.Тобілевича (Карпенка – Карого), В.Винниченка, А.Фета), історія становлення нашого національного театру (театру корифеїв) – уперше були введені до наукового обліку саме ним.
Микола Кузьмович також був фундатором музею Марка Кропивницького у Бобринці, доклав величезних зусиль, аби зберегти в Кіровограді меморіальні будинки М.Кропивницького та Тобілевичів, був ініціатором створення у їхніх приміщеннях музейних установ.
Письменник був щасливий, уже в останні роки свого життя, яке обірвалося 12 січня 1993 року, що його народ, Україна таки вибороли державну незалежність, що таки буде " ... в своїй хаті своя Правда, і Сила , і Воля".
За великим рахунком, то було метою всього його подвижницького життя.

		Микола Смоленчук – то ціла епоха у культурно-мистецькому житті Кіровоградщини. Письменник, вчений, вихователь і наставник творчої молоді, організатор і учасник літературного процесу – Смоленчук належить до тих людей, хто, за висловом Ліни Костенко, створював гуманітарну ауру нації. Народився Микола Кузьмович 3 липня 1927 року у м. Бобринець. З дитинства був закоханий у красу рідного краю, дивосвіт образів та мелодій народної лірики. Підлітком потрапив на примусові роботи до Німеччини, зазнав багатьох поневірянь. Навчався у Бобринецькому сільськогосподарському технікумі, а у 1950р. вступив до кіровоградського педінституту, філологічний факультет якого закінчив у 1954 році. Вчителював на Кіровоградщині та Черкащині, згодом вступив до Спілки письменників ( за рекомендацією Максима Рильського), захистив кандидатську дисертацію, працював у Кіровоградському та Луцькому педуніверситетах.
	У 1972 р. звинувачений у "буржуазному націоналізмі" переслідувався, був вилучений з активного громадського та літературного життя. Але митець не зламався під натиском долі і продовжував працювати і боротись. Смоленчук є автором історичних повістей "Степи полинові" (1961), "Степівчани" (1963), "Родня" (1968), романів "Сиве покоління" (1965), "Ой, літав орел" (1969), "Білі бланкети" (1985), монографії "Марко Кропивницький та його рідний край", майже сотні наукових та методичних статей, краєзнавчих розвідок і нарисів. Усі ці роботи відклалися у особовому фонді М.К.Смоленчука, що зберігається у Держархіві Кіровоградської області. Чимало з хрестоматійних нині відомостей (біографії, творчість М.Кропивницького, І.Тобілевича (Карпенка – Карого), В.Винниченка, А.Фета), історія становлення нашого національного театру (театру корифеїв) – уперше були введені до наукового обліку саме ним. Микола Кузьмович також був фундатором музею Марка Кропивницького у Бобринці, доклав величезних зусиль, аби зберегти в Кіровограді меморіальні будинки М.Кропивницького та Тобілевичів, був ініціатором створення у їхніх приміщеннях музейних установ. Письменник був щасливий, уже в останні роки свого життя, яке обірвалося 12 січня 1993 року, що його народ, Україна таки вибороли державну незалежність, що таки буде " ... в своїй хаті своя Правда, і Сила , і Воля". За великим рахунком, то було метою всього його подвижницького життя.