Архiв

Олександр Васильович ГІТАЛОВ

О.В.Гіталов
Олександр Васильович Гіталов народився у 1915 р. у селі Комишувате Новоукраїнського району Кіровоградської області.
У дитинстві був пастухом, у 1934 році, після закінчення курсів механізаторів, сів за кермо трактора, а згодом очолив тракторну бригаду Малопомічнянської МТС.
Гіталов був унікальною людиною, наділеною талантом, фантастичним працелюбством, а загалом тією іскрою Божою, що завжди сяє на шляху непересічної особистості.

Під час Великої Вітчизняної війни, уже з перших її днів – Гіталов у рядах захисників Вітчизни, віддає свій талант авіації – одній з вирішальних сил у боротьбі з ворогом. Здобуває неабияку повагу і славу, міг би навіть присвятити життя цій справі. Але споконвічна хліборобська жилка повертає Гіталова у рідні степи, де розпочинається наступний етап великого шляху трударя.
Бригада Олександра Васильовича систематично вирощувала високі врожаї зернових і технічних культур. Колектив гіталовців став всесоюзним флагманом у боротьбі за широке впровадження комплексної механізації вирощування просапних культур. У цій борні з’явився гіталовський погодинний графік роботи механізаторів. Норма кожного розбита на трудові години. Це починання підхопили тисячі щирих послідовників, і виправдало воно себе не лише на ланах України.
Таких починань у бригаді були десятки. У 1948р. на грудях творця-хлібороба засяяла Золота зірка Героя, а подальші визначні успіхи оцінені другою Золотою зіркою. За трудові подвиги увіковічнює славу бронзове погруддя двічі Героя на його батьківщині.
У нових пошуках народжується 5 знаменитих гіталовських принципів: кадри, техніка, насіння, добрива, агротехніка. Недооцінка хоч одного з них порушує всю систему, знижує результат праці.
Бригада О.В.Гіталова неодноразово була учасником Всесоюзної виставки досягнень народного господарства, а він нагороджений виставкомом Великою Золотою і Срібними медалями.
Шлях Гіталова – то шлях творця.
А справжній творець – завжди подвижник. Унікальним трудовим подвигом Гіталов прославив Кіровоградщину і назавжди вкарбував свою сторінку у її історію.

	О.В.Гіталов	Олександр Васильович Гіталов народився у 1915 р. у селі Комишувате Новоукраїнського району Кіровоградської області. У дитинстві був пастухом, у 1934 році, після закінчення курсів механізаторів, сів за кермо трактора, а згодом очолив тракторну бригаду Малопомічнянської МТС. Гіталов був унікальною людиною, наділеною талантом, фантастичним працелюбством, а загалом тією іскрою Божою, що завжди сяє на шляху непересічної особистості.
	Під час Великої Вітчизняної війни, уже з перших її днів – Гіталов у рядах захисників Вітчизни, віддає свій талант авіації – одній з вирішальних сил у боротьбі з ворогом. Здобуває неабияку повагу і славу, міг би навіть присвятити життя цій справі. Але споконвічна хліборобська жилка повертає Гіталова у рідні степи, де розпочинається наступний етап великого шляху трударя. Бригада Олександра Васильовича систематично вирощувала високі врожаї зернових і технічних культур. Колектив гіталовців став всесоюзним флагманом у боротьбі за широке впровадження комплексної механізації вирощування просапних культур. У цій борні з’явився гіталовський погодинний графік роботи механізаторів. Норма кожного розбита на трудові години. Це починання підхопили тисячі щирих послідовників, і виправдало воно себе не лише на ланах України. Таких починань у бригаді були десятки. У 1948р. на грудях творця-хлібороба засяяла Золота зірка Героя, а подальші визначні успіхи оцінені другою Золотою зіркою. За трудові подвиги увіковічнює славу бронзове погруддя двічі Героя на його батьківщині. У нових пошуках народжується 5 знаменитих гіталовських принципів: кадри, техніка, насіння, добрива, агротехніка. Недооцінка хоч одного з них порушує всю систему, знижує результат праці. Бригада О.В.Гіталова неодноразово була учасником Всесоюзної виставки досягнень народного господарства, а він нагороджений виставкомом Великою Золотою і Срібними медалями. Шлях Гіталова – то шлях творця. А справжній творець – завжди подвижник. Унікальним трудовим подвигом Гіталов прославив Кіровоградщину і назавжди вкарбував свою сторінку у її історію.