В історії бурхливого XX ст. голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце. Ці сторінки нашої історії завжди будуть одними з найстрашніших та найжорстокіших. Адже тоді, радянська влада зробила все, аби знищити українців, і обрала для цього один із найбезжалісніших способів – голод.
У 1930 році Сталін дав поштовх новій хвилі колективізації в СРСР. Було прийнято Закон про хлібозаготівлі, за яким колгоспи мусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя. Звісно, українських селян ці нововведення не втішили, і багато хто почав противитися таким поборам. Більшовицьких керівників у селах не приймали, рух супротиву набирав обертів. Тоді радянська влада вирішила діяти інакше.
Щоразу норми вилучення зернових запасів зростали. Як наслідок, у 1932 році в Україні вже не було запасів борошна. Та на цьому радянська влада вирішила не зупинятися. Восени 1932 року були організовані так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування. З України вивозили вже не тільки посівний матеріал, але й квашені огірки, капусту та помідори.
Примусова колективізація була трагедією для всього радянського селянства, та для українців то була особлива трагедія. Здійснювалося масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом. Це було свідомим терористичним актом тоталітарної системи проти мирних людей, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру.
За розпорядженнями уряду, заборонялася будь-яка торгівля в сільській місцевості, припинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося десятьма роками ув'язнення та розстрілом будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів. Мільйони людей фактично залишили приреченими на голодну смерть.
Примітним аспектом голодомору були спроби влади стерти його з людської пам'яті. Ще недавно радянська позиція в цьому питанні була однозначною: заперечувався сам факт голоду. Зрозуміло, якби істинні масштаби голодомору стали загальновідомими, це нанесло б непоправного збитку тому «світлому» образу, який Москва намагалася затвердити в свідомості людей як всередині СРСР, так і за рубежем. Тому довгий час радянська влада забороняла навіть згадувати про цю трагедію.
Державний архів Кіровоградської області пропонує переглянути виставку «Голодомор мовою фактів».
У документах, що зберігаються в Державному архіві Кіровоградської області чітко видно напрямки політики тоталітарного режиму. Вони свідчать про тогочасний стан колгоспів і вихід з них селян, політичні настрої громадян, їхній опір здирницьким хлібозаготівлям і тотальному вилученню продовольства, масові репресії, жахливу статистику голодних смертей тощо.


Рапорт уповноваженого міського партійного комітету по Високобайрацькій сільраді Стикути міському партійному комітету м. Зінов’євська про проведення зборів щодо виселення куркулів за межі УСРР
8 червня 1931 р.
ДАКО, Ф.П-4, оп. 1, спр. 77, арк. 62, 62 зв.
Витяг з політлиста секретаря Дмитрівського партосередку А. Конюха до Знам’янського районного партійного комітету про хід хлібозаготівель по Дмитрівській сільраді
25 вересня 1931 р.
ДАКО, Ф.П-68, оп. 1, спр. 293, арк. 57
Витяг із відомостей про членів та кандидатів у члени КП(б)У, засуджених Нарсудом м. Зінов’євська за невиконання планів хлібозаготівлі
1932 р.
ДАКО, Ф.П-192, оп. 1, спр. 83, арк. 1,1 зв., 3 зв.
Спецзведення начальника РК міліції м. Зінов’євська Солоненка і начальника оперативного відділу Зінов’євської міської міліції Бертошек начальнику РК міліції Одеської області та начальнику міжрайопергрупи Антохіну про роботу Зінов’євської міської міліції за звітну п’ятиденку
6 травня 1933 р.
ДАКО, Ф.П-192, оп. 1, спр. 240, арк. 26-29
Витяг з протоколу №3/24 засідання районної комісії по чистці партії Грушківського району про апеляцію члена партії Переямпольського щодо виключення його з партії
11 вересня 1933 р.
ДАКО, Ф.П-2148, оп. 8, спр. 5 , арк. 6, 8
Актовий запис про смерть Лазаренко Любов Костянтинівни
26 квітня 1932 р.
ДАКО, Ф.Р-7915, оп.2, спр. 10, арк. 29
Витяг із щоденника вихователів дитячого будинку № 10 м. Зінов’євська
1933 р.
ДАКО, Ф.Р-1657, оп. 1, спр. 45, арк. 68, зв, 69
Заява члена артілі імені Леніна Порплиці Ярини до правління артілі з проханням надати харчову допомогу у зв’язку з голодуванням
4 лютого 1933 р.
ДАКО, ДІФ, збірник документів і матеріалів «Голодний мор 1932-1933 років на Кіровоградщині. Мовою архівних документів», К., 2008 р., с.188
Витяг із інформації тимчасово виконуючого обов’язки голови Новоукраїнської контрольної комісії робітничо-селянської інспекції Приходько до обласної контрольної комісії робітничо-селянської інспекції щодо політичного настрою колгоспників, фактів голодування
18 березня 1933 р.
ДАКО, Ф.П-3779, оп. 1, спр. 16, арк. 46-47 зв.
Протокол позачергового засідання бюро сільпартосередку КП(б)У с. Знам’янки про наявність дітей з набряками у дитячих яслах
22 квітня 1933 р.
ДАКО, Ф.П-116, оп. 1, спр. 31, арк. 3
Список членів колгоспу імені 13-річчя Жовтня Божедаївської сільської ради, які перебувають у важкому стані
1933 р.
ДАКО, Ф.П-229, оп. 1, спр. 11, арк. 87
Лист співробітника ДПУ Вірменії Дубініна Кирила до начальника політвідділу Трепівської МТС щодо надання допомоги його батькам, які голодують
1933 р.
ДАКО, Ф.П -316, оп.1, спр.9, арк. 219
Спогади Бондаренко Марії Опанасівни, очевидця голодомору 1932-1933 рр.
б/д
ДАКО, ДІФ, збірник документів і матеріалів «Голодний мор 1932-1933 років на Кіровоградщині. Мовою архівних документів», К., 2008 р., с. 309-311
Спогади Васильченка Григорія Григоровича, жителя с.Бузова Компаніївського району про голодомор 1932-1933 рр.
б/д
ДАКО, ДІФ, збірник документів і матеріалів «Голодний мор 1932-1933 років на Кіровоградщині. Мовою архівних документів», К., 2008 р., с. 312
Спогади Скляр Єфросинії Архипівни, жительки с. Суботці Знам’янського району, очевидця голодомору 1932-1933 рр.
б/д
ДАКО, ДІФ, збірник документів і матеріалів «Голодний мор 1932-1933 років на Кіровоградщині. Мовою архівних документів», К., 2008 р., с. 332, 333


(на початок сторінки)