НАЙВИЩА ВІЙСЬКОВА
РАДЯНСЬКА НАГОРОДА

У 2020 році виповнюється 75 років з дня закінчення Другої світової війни на Європейському театрі військових дій силами антигітлерівської коаліції, основу якої складали армії США, СРСР та Великобританії. Серед героїв антигітлерівської коаліції визначне місце займають громадяни Української Радянської Соціалістичної Республіки, які боролися проти нацизму у лавах Радянської Армії.

Цей інформаційний стенд присвячено мешканцям та уродженцям Кіровоградської області, які у кривавих боях своєю звитягою, мужністю та військовим хистом здобули найвищу радянську нагороду – звання Героя Радянського Союзу.

Герої Радянського Союзу


Антоненко Кузьма Прокопович учасник радянсько-японського збройного конфлікту на р. Халхін-Гол (Монголія), радянсько-фінської війни, бойових дій на радянсько-німецькому фронті Другої світової війни у складі Південного фронту, Південно-Західного фронту, Сталінградського фронту, Воронезького фронту, Степового та 2-го Українського фронту, 1-го Прибалтійського фронту. Нагороджений радянським орденом Червоного Прапору та медаллю Монгольської Народної Республіки, званням Героя Радянського Союзу, двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапору, двома орденами Червоної Зірки, Орденом Вітчизняної війни І ступеню, бойовими та пам’ятними медалями. Проживав у м.Кіровоград. Помер 30 грудня 1993 р. і був похований на Військово-меморіальному кладовищі м. Кіровоград
(нині – м. Кропивницький).


ДАКО, Колекція фотопортретів Героїв Радянського Союзу, мешканців Кіровоградської області, опис №72, слайд 1


Балицький Григорій Васильович народився 12 березня 1906 р. у с. Берестяги (нині – Гайворонський район Кіровоградської області). Відомий партизанський командир з’єднання генерала Федорова, Герой Радянського Союзу. Нагороджений орденом Червоного Прапору та медаллю «Партизану Вітчизняної війни І ступеню». Згодом до нагород додалися Орден Богдана Хмельницького (02 травня 1945), Орден Вітчизняної війни І ступеню (11 березня 1985), Орден «Знак пошани», медалі СРСР. Жив і працював у м. Кіровоград. Був обраний почесним громадянином с. Губівка Компаніївського району Кіровоградської області. Помер 06 грудня 1989 р. Похований на Військово-меморіальному кладовищі м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький).


ДАКО, Колекція фотопортретів Героїв Радянського Союзу, мешканців Кіровоградської області, опис №72, слайд 2


Боровков Орест Миколайович народився 14 грудня 1908 р. З травня до серпня 1938 р. воював на боці Китайської республіки проти японських військ. 23 лютого 1939 р. указом президії Верховної ради СРСР йому було присвоєно знання Героя Радянського Союзу. Учасник радянсько-фінської війни та конфлікту у Монголії. На фронтах Великої Вітчизняної війни з 22 червня 1941 р. Також був нагороджений трьома орденами Червоного Прапору, медалями «За бойові заслуги» та «За оборону Ленінграда». Загалом до кінця війни здійснив 112 бойових вильотів, з них 53 – вночі. Після закінчення війни гв.полковник О.М.Боровков продовжував службу у радянській армії. У 1956 р. був звільнений у запас. Проживав у м. Кіровоград. Помер 14 грудня 1978 р. Був похований на Військово-Меморіальному кладовищі м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький).


ДАКО, Колекція фотопортретів Героїв Радянського Союзу, мешканців Кіровоградської області, опис №72, слайд 10


Бурковський Анатолій Трохимович народився 10 березня 1916 р. На фронтах Великої Вітчизняної війни з 23 червня 1941 р. Воював у складі Південно-Західного фронту. 07 травня 1942 р. був направлений у розпорядження командування Калінінського фронту. Брав участь у боях під Москвою, Смоленськом, у визволенні Білорусії та Прибалтики. 07 червня 1943 р. капітан Бурковський був нагороджений медаллю «За відвагу». За бойові дії під час визволення Білорусії майор А.Т.Бурковський був нагороджений орденом Червоного Прапору. 24 березня 1945 р. майор Бурковський Анатолій Трохимович Указом Президії Верховної Ради СРСР за мужність, героїзм та високу військову майстерність був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Проживав у м. Кіровограді, працював директором професіонально-технічного училища кооперації. Похований на Військово-меморіальному кладовищі м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький).


ДАКО, Колекція фотопортретів Героїв Радянського Союзу, мешканців Кіровоградської області, опис №72, слайд 9


Галушкін Василь Максимович народився 08 березня 1925 р. у м. Зінов’євську. На фронтах Великої Вітчизняної війни перебував з 4 вересня 1943 р. Воював у складі 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії. Відзначився під час форсування Дніпра. 17 жовтня 1943 р. йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Брав участь у боях за Київ, Білорусію, Польщу, Прибалтику, Німеччину. Жив і працював у м.Кіровоград. Помер 05 січня 1979 р. Похований на Військово-меморіальному кладовищі м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький).


ДАКО, Колекція фотопортретів Героїв Радянського Союзу, мешканців Кіровоградської області, опис №72, слайд 3


Єгоров Олексій Семенович народився 22 листопада 1914 р. У серпні 1942 р. добровільно вступив до Вищої оперативної школи особливого призначення Центрального штабу партизанського руху для навчання за спеціальністю мінер-підривник. Брав участь у діях партизанського з'єднання генерала О.Ф. Федорова, яке діяло на Чернігівщині. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 05 вересня 1943 р. старший лейтенант Єгоров був нагороджений орденом Леніна. Цього ж року отримав медаль «Партизану Вітчизняної війни 1-го ступеня». Брав участь у допомозі Словацькому національному повстанню 1944 р. 02 травня 1945 р. Указом Президії Верховної Ради йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Також Єгоров О.С. був нагороджений Орденом Червоного Прапору, медалями «За оборону Кавказа» (1944) та «За победу над Германией» (1945), чехословацькими орденами Яна Жижки, Воєнного Хреста, Золотим Орденом 1-го ступеню, двома орденськими знаками «Партизанська зірка» та «За хоробрість». У 1956 р. був нагороджений французьким орденом «Вікторія».
     У 1956 р. був обраний першим заступником голови обласної Ради депутатів трудящих. 09 січня 1963 р. був призначений другим секретарем та членом бюро обкому КПУ. 15 грудня 1969 р. був обраний першим заступником голови виконкому обласної ради депутатів трудящих. 26 лютого 1958 р. за успіхи у розвитку сільського господарства був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапору. 21 липня 1966 р. за заслуги у розвитку харчової промисловості в області отримав другий Орден Трудового Червоного Прапору.
     Помер Олексій Семенович Єгоров 16 квітня 1970 р. Герой Радянського Союзу О.С. Єгоров був похований на Військово-меморіальному кладовищі м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький), де йому встановлений персональний пам'ятний знак.


ДАКО, Колекція фотопортретів Героїв Радянського Союзу, мешканців Кіровоградської області, опис №72, слайд 5


Єрещенко Микола Юхимович народився 20 жовтня 1924 р. У лютому 1942 р. був призваний до лав Червоної армії. З березня 1942 р. до травня 1943 р. проходив службу у 43-й запасній стрілецькій бригаді. З травня 1943 р. воював на Воронезькому та Степовому фронтах. Був поранений 5 разів. 25 липня 1944 був нагороджений медаллю «За відвагу». Брав участь у визволенні Молдови, Румунії, Югославії. 14 листопада 1944 р. був нагороджений орденом Слави ІІІ ступеню. 24 березня 1945 р. йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни продовжив службу в армії.
     У 1947 р. закінчив Полтавське танко-технічне училище, проте у цьому ж році пішов у запас, отримавши звання майора. Проживав у м. Кіровоград. Неодноразово обирався депутатом Кіровоградської обласної ради, 20 років очолював раду ветеранів області. Крім бойових нагород отримав ордени Жовтневої Революції, Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступеню, почесний знак «Честь і слава Кіровоградщини» (2008). До 40-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні отримав орден Вітчизняної Війни І ступеню.
     Почесний громадянин міста Кіровограда. Помер 05 квітня 2009 р. Похований на Військово-меморіальному кладовищі м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький). Був останнім Героєм Радянського Союзу, що проживав у Кіровоградській області.


ДАКО, Колекція фотопортретів Героїв Радянського Союзу, мешканців Кіровоградської області, опис №72, слайд 4


Клімов Микола Іванович народився 19 травня 1904 р. У 1936 р. Клімов М.І. був призваний до лав Червоної армії. У 1939-1941 рр. навчався у військовій академії імені Фрунзе. На фронті з 1941 р. Воював на Брянському, Центральному та Південно-Західному фронті у складі 41-ї гвардійської стрілецької дивізії (з жовтня 1943 р. 41-а стрілецька дивізія брала участь у визволенні Кіровоградщини, у лютому 1944 р. - у Корсунь-Шевченківській наступальній операції). 26 квітня 1943 р. був нагороджений Орденом Вітчизняної Війни І ступеню. 30 жовтня 1943 р. був нагороджений Орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеню. 25 лютого 1944 р. нагороджений Орденом Кутузова ІІІ ступеню. Під командуванням гв. підполковника Клімова М.І. 122-й гвардійський стрілецький полк брав участь у визволенні Правобережної України, Молдавії, Румунії та Югославії, Угорщині. 22 лютого 1945 р. гв. підполковник Клімов М.І. був нагороджений Орденом Суворова ІІІ ступеню. 28 квітня 1945 р. гвардії підполковнику Клімову Миколі Івановичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
     Проживав у м. Кіровоград. Помер у 1992 р., похований на військово-меморіальному кладовищі м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький).


ДАКО, Колекція фотопортретів Героїв Радянського Союзу, мешканців Кіровоградської області, опис №72, слайд 11


Литвинов Микола Юхимович народився у 1917 р. У 1938 р. був призваний Кіровоградським міським військовим комісаріатом до лав РСЧА. Учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 рр. На фронтах Великої Вітчизняної війни з 1941 р. Брав участь у боях на Західному фронті 23 червня – 03 липня 1941 р. З 12 серпня 1942 р. брав участь у боях на Сталінградському фронті. З 02 березня 1943 р. воював на Центральному фронті у складі 385-го стрілецького полку 112-ї Рильської стрілецької дивізії 60-ї армії. Відзначився під час форсування річок Сейм та Десна. Взвод протитанкових гармат Литвинова М.Ю. одним з перших форсував Дніпро північніше Києва. 10 вересня 1943 р. командир взводу ПТГ був поранений кулею у руку з ушкодженням кістки. 17 вересня 1943 р. був тяжко поранений і одночасно контужений з втратою здатності говорити. 28 вересня 1943 р. молодший лейтенант Литвинов М.Ю. був нагороджений медаллю «За відвагу». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 р. був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. 30 жовтня 1953 р. був нагороджений орденом «Червоної Зірки», до якого був представлений ще 31 серпня 1945 р. З лютого 1944 р. мав статус інваліда Вітчизняної війни. З квітня 1949 р. числився у запасі. Проживав та працював у м. Кіровоград. Помер 30 серпня 1977 р. Похований на Військово-Меморіальному кладовищі м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький).


ДАКО, Колекція фотопортретів Героїв Радянського Союзу, мешканців Кіровоградської області, опис №72, слайд 17


Родіонов Михайло Федорович народився 05 листопада 1915 р. У 1937 р. був призваний до лав Червоної армії. На фронтах Великої Вітчизняної війни з серпня 1942 р. Воював на Південному та Закавказькому фронтах. 20 жовтня 1943 р. був нагороджений медаллю «За відвагу». 11 червня 1944 р. був нагороджений «Орденом Червоної Зірки». У 1944-1945 рр. брав участь у визволенні України, Румунії, Угорщини, Чехословаччини. 01 травня 1945 р. наказом командира бригади на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 01 травня 1944 р. майор Родіонов М.Ф. був нагороджений медаллю «За оборону Кавказу». 09-13 лютого 1945 р. у бою біля с. Ясениці у районі Кракова 18-й ВПТАП був відрізаний від радянських військ і 4 доби вів бій у оточенні. За проявлену ініціативу і хоробрість майор Родіонову Михайлу Федоровичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 р. З 1946 р. майор Родіонов М.Ф. - у запасі. Проживав та працював у м. Кіровоград. Помер 24 січня 1992 р. Похований на Військово-меморіальному кладовищі м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький).


ДАКО, Колекція фотопортретів Героїв Радянського Союзу, мешканців Кіровоградської області, опис №72, слайд 7


Ткачов Григорій Єлизарович народився 11 березня 1915 р. У 1936 р. був призваний до лав Червоної армії. У 1937 р. закінчив Єйське військово-морське училище льотчиків. У 1941 р. закінчив Рязанську вищу школу штурманів. На фронтах Великої Вітчизняної війни з 22 червня 1941 р. Воював у Криму, у районі Каховка-Берислав, Генічеська, Маріуполя, Сталіно, Таганрогу, брав участь у контрнаступі радянських військ під Ростовом-на-Дону. Навесні та влітку 1942 р. воював на Дону, Кубані, у передгір’ях Кавказу, у районах П’ятигорська, Моздока, Мінеральних Вод. У 1942-43 рр. штурман 3-ї ескадрильї 21-го бап ДД 50-ї АД ДД майор Ткачов Г.Є. був двічі нагороджений Орденом Червоного Прапору. До кінця війни гвардії майор Ткачов здійснив 263 бойових вильоти, у тому числі 17 – вдень. 29 червня 1945 р. гв. майору Ткачову Г.Є. було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Крім того, був нагороджений орденом Червоної Зірки та Орденом Вітчизняної Війни І ступеню.
     У 1954 р. закінчив Краснодарську вищу офіцерську школу штурманів. У 1958 р. звільнився у запас. Оселився у м. Кіровоград, де проживав до 1987 р. Помер 02 листопада 1987 р. і був похований на Військово-меморіальному кладовищі м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький).


ДАКО, Колекція фотопортретів Героїв Радянського Союзу, мешканців Кіровоградської області, опис №72, слайд 13


Усенко Іван Романович народився 24 січня 1924 р. у селі Тишківка Кіровоградської області. Працював у колгоспі. Після визволення Кіровоградщини від німецьких окупантів був призваний до лав Радянської армії Тишківським районним військовим комісаріатом. На фронтах Великої Вітчизняної війни з серпня 1944 р. Воював на 1-му Українському фронті брав участь у визволенні Польщі, боях у Німеччині. Відзначився у боях на віслінському плацдармі у районі м. Сандомир і під час Вісло-Одерської наступальної операції. 15 травня 1945 р. заступник командира відділення 385-го стрілецького полку сержант Усенко Іван Романович наказом по дивізії був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». 28 червня 1945 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР сержанту Усенку І.Р. було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після закінчення війни Усенко І.Р. продовжив військову кар’єру. У 1969 р. звільнився у запас. Жив і працював у м. Кіровоград. Помер у 1998 р. Похований на Військово-меморіальному кладовищі м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький).


ДАКО, Колекція фотопортретів Героїв Радянського Союзу, мешканців Кіровоградської області, опис №72, слайд 18