В Україні здавна сформувалися різні форми громадського дозвілля. Найпоширенішими серед них були відвідування театрів, адже душа людини потребує яскравих вражень, видовищ, естетичної насолоди. Задовольнити ці потреби покликаний театр.

Відвідання театральних вистав було однією з найбільш поширених форм проведення вільного часу для значної частини містян. Театральний репертуар здебільшого складався з творів російських класиків та перекладених з французької, німецької, італійської п’єс, хоч наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття цензура дозволила вистави українською мовою. Окрім виступів місцевих труп, жителі та гості міста мали змогу насолодитися виступами відомих театральних колективів М. Кропивницького, М. Садовського, П. Саксаганського, М. Старицького.

На поч. ХХ ст. у повсякденне життя міських жителів ввійшов новий вид мистецтва – кіно. Поступово склалося жанрове різноманіття: з'явилися кінокомедії, драми, науково-пізнавальні стрічки. Тодішні кіносеанси тривали не більше 20–25 хвилин.

Власники кіноапаратури гастролювали і в Єлисаветграді демонструючи німі чорно-білі стрічки у непристосованих для цього приміщеннях. Пізніше з'явилися так звані "електротеатри". У перервах між сеансами виступали акробати, співаки тощо.

З 1962 року щорічно, 27 березня, святкується Міжнародний день театру. Це не просто професійне свято майстрів сцени, це свято мільйонів шанувальників цього жанру мистецтва.

Документи: