|
||||
|
Народився 12 березня 1906 року в селі Берестяги Гайворонського району Кіровоградської області в селянській родині. Українець.
У 1928–1933 роках мешкав і працював у місті Маріуполі. У 1937 році був направлений до Чернігова на посаду директора обласної бібліотеки. У роки Другої світової війни на тимчасово окупованій території Чернігівщини створив і очолив диверсійну партизанську групу, що діяла в чернігівських лісах. Спільно з партизанами загону О.Ф.Федорова підірвав ворожий склад з боєприпасами та 24-метровий міст через річку Мена поблизу однойменної залізничної станції. У серпні 1942 року став командиром диверсійної групи, яка діяла у Чечерських та Злинківських лісах. До кінця вересня 1942 року на комунікаціях Гомельського залізничного вузла під керівництвом Г.В.Балицького партизанами було пущено під укіс 13 ворожих ешелонів, серед яких спеціальний потяг «Блакитна стріла», що доправляв гітлерівських офіцерів у відпустку. На початку березня 1943 року очолив партизанський загін. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 07 березня 1943 року за зразкове виконання завдань командування в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, виявлені при цьому мужність і героїзм та за особливі заслуги в розвитку партизанського руху Григорію Васильовичу Балицькому присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 974). Г.В.Балицький є автором книги спогадів «Війна вночі» (1969 р.). |
||||
|
||||
