"Державному архіву області - 85!"

Олена Трибуцька,
начальник відділу інформації та використання документів
Державного архіву Кіровоградської області
Газета "Народне слово", 18.11.2010 р., № 85 (2941), ст.5

(Усі авторські права на статтю захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

На початку минулого століття на теренах сучасної Кіровоградщини державних архівів не існувало: документи зберігалися у відомчих і приватних архівах. Відсутність належного обліку, необхідних умов зберігання документів призводили до їх пошкодження, безпідставного знищення, в результаті чого вагома частина документальної бази з вивчення історії і культури краю та держави в цілому зазнала непоправних втрат.

Після революції 1917 року архівне будівництво на Кіровоградщині, як і у всій Україні, пройшло складний, а іноді навіть драматичний шлях становлення і розвитку.

У 1917 р. при Єлисаветградському ревкомі було організовано комісію під керівництвом Погребецького, завдання якої полягало в обстеженні відомчих архівів, виявленні у них цінних документів і зосередження їх в одному місці. Це була перша спроба створення державного архіву в м. Єлисаветграді.

Згодом влада повернулась до питання створення архіву: 2 січня 1925 р. на засіданні Робітничої Трійки Зінов’євського окрвиконкому вирішено утворити окружний архівний відділ. Це рішення не було своєчасно виконане, і лише 17 листопада 1925 р. на засіданні президії окрвиконкому прийнято рішення про створення окружного архівного управління (окрархіву). Відтоді починає свою історію Державний архів Кіровоградської області, який у 2010 році відзначає своє 85-річчя.

У 1925-1926 рр. в управлінні працював тільки один співробітник – завідуючий управлінням. Згодом у штат було добавлено архіваріуса. У березні 1926 р. Зінов’євському архівному управлінню виділяється окреме приміщення у будинку, що раніше належав купцю Остроухову, площею 66 кв.м, 427 погонних метрів полиць.

Упродовж 1926-1927 рр. окружним архівним управлінням здійснено значну роботу щодо комплектування документами. До архівосховища було прийнято фонди відділу праці, поштово-телеграфної контори, заводу швейних машин, комерційного та реального училищ, особовий фонд міського землеміра, історика, археолога і громадського діяча П.З. Рябкова.

З метою поліпшення архівної роботи в окрузі 29 листопада 1927 р. окрвиконком, правління спілки робітників освіти і окрархів звернулись до всіх вчителів округу з проханням про забезпечення охорони документів та сприяння архівним органам в збиранні архівних матеріалів, особливо з історії жовтневої революції. Одночасно було порушено питання про упорядкування та здачу в архів документів партійних і комсомольських організацій. В серпні 1928 р. Зінов’євський окружний комітет КП(б)У надіслав листа всім райкомам КП(б)У та ЛКСМУ, партійним і комсомольським осередкам про упорядкування та передачу документів в архів. А з жовтня 1928 р. при окружному архівному управлінні була створена партійна секція, організовано таємно-політичний відділ. У цьому ж році був прийнятий перший п’ятирічний план розвитку архівної справи на Зінов’євщині.

У 1928 році архівному управлінню виділяється інше, триповерхове приміщення, по провулку Слуцькому, 10 (пізніше провулок Декабристів, 10) з 477 кв.м корисної площі. У цьому будинку і перебувало головне архівосховище краю до часу свого переїзду у 1983 році до новозбудованого приміщення.

У 1930 р. було виявлено документи про залягання бурого вугілля, будівництво залізниці Єлисаветград–Бобринець. Ці матеріали були використані Зінов’євською окружною плановою комісією та правлінням південних залізничних шляхів, що дало заощадження державних коштів близько 40000 крб. Використовувались документи і для наведення довідок.

Відповідно до постанови ВУЦВК і РНК від 2 вересня 1930 р. у листопаді 1930 р. замість окружного архівного управління створено Зінов’євське місцеве архівне управління, що обслуговувало територію колишнього Зінов’євського округу та Добровеличківського району колишнього Первомайського округу.

Незважаючи на складну соціальну і політичну атмосферу, вирування на теренах краю голодного мору, архівісти самовіддано працювали, збирали і зберігали безцінну документальну спадщину. У 1934 році у Кіровському (у грудні 1934 року м. Зінов’євськ було перейменовано у м. Кірово) державному історичному архіві (КДІА) було сконцентровано 1669 фондів, бібліотека містила 44415 книг, 23 615 екземплярів газет.

У грудні 1934 р. у зв’язку з перейменуванням. м. Зінов’євська в м. Кірово, відбулися зміни і у назві архіву – Зінов’євський державний історичний архів перейменовано в Кіровський державний історичний архів, а у 1939 р. у зв’язку із створенням Кіровоградської області він був реорганізований у Кіровоградський обласний державний архів. Одночасно був створений архівний відділ УВС по Кіровоградській області, на який було покладено керівництво архівною справою. Підпорядкування системи архівних установ силовому відомству означало повну перемогу тоталітаризму у країні, де владі дійсно було що приховувати.

У липні 1941 р., у зв’язку з наближенням німецьких загарбників до Кіровограда з облдержархіву та партійного архіву разом з шістьома архівними працівниками були евакуйовані в м. Балашов Саратовської області, а потім в м. Шадринськ Челябінської області документи таємного відділу, дореволюційні фонди, матеріали періоду громадянської війни. Архівісти розуміли і виконували свою високу місію і у часи жорстокого воєнного лихоліття: завдяки їх високому професіоналізму і відповідальності усі евакуйовані документи було збережено. Документальні матеріали проходили ретельну експертизу, були зв’язані у в’язки та системно розміщені на стелажах. Але це була лише невелика частина фондів архіву, а основна маса документів залишилась в м. Кіровограді.

В окупованому місті на базі облдержархіву нацисти створили обласне і міське архівні управління. Не маючи описів і взагалі довідкового апарату по архіву, в розшуках необхідних матеріалів німецькі окупанти внесли повне безладдя в документи. Під час окупації безслідно загинула велика кількість документів ІІ половини 18 ст. – І чверті 19 ст., періоду громадянської війни і національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., знищена велика кількість документів перших революційних органів і радянських установ міст і сіл Єлисаветградського і Олександрійського повітів, пограбована науково-довідкова бібліотека облдержархіву. За період війни гітлерівці знищили 387 тис. 939 одиниць зберігання, матеріальний збиток, нанесений архівному господарству, склав 17 тис. 914 крб.

Документи обласного державного архіву, які не встигли знищити фашисти, були розкидані по архівосховищу, до того ж, сюди були звезені документальні матеріали Кіровоградського міського архіву, що значно ускладнювало роботу по впорядкуванню документів.
 

8 січня 1944 р. було звільнено обласний центр, а 9 січня поновив свою роботу архівний відділ УВС по Кіровоградській області.

Основними завданнями архівістів були організація держархівів на звільненій території, збирання документів установ, організацій і підприємств, які діяли в період німецької окупації, та упорядкування їх. За цю роботу взялися не тільки архівісти, а й комсомольські організації області, учасники підпілля та партизанського руху, школи. Внаслідок кропіткої роботи були зібрані документи гебітскомісаріатів, комендатур, поліції, управ, громадських дворів.

У 1917 р. при Єлисаветградському ревкомі було організовано комісію під керівництвом Погребецького, завдання якої полягало в обстеженні відомчих архівів, виявленні у них цінних документів і зосередження їх в одному місці. Це була перша спроба створення державного архіву в м. Єлисаветграді.

 

Від частого бомбардування в усіх архівосховищах та робочих кімнатах були розбиті шибки і архівісти взимку в холоді розбирали документи, очищали їх від бруду та пилу, створювали умови для належного зберігання.

Станом на 1 січня 1945 року в ДАКО було сконцентровано 1785 фондів, 434953 одиниці зберігання.

Діяльність Держархіву області у період з 1950 по 1954 рр. полягала в основному в упорядкуванні та описанні документів. На той час державні архівні установи були інституціями, в котрі доступ був достатньо обмежений, значна частина фондів була засекреченою.

У 1960 р. загальне потепління політичного клімату у країні обумовило і певні зміни в архівній галузі: архівні установи було передано із системи МВС УРСР у відання Архівного управління при Раді Міністрів УРСР. Відповідно до цього Кіровоградський обласний державний архів став підпорядковуватись архівному відділу облвиконкому та Архівному управлінню при Раді Міністрів УРСР.

У 1960 р. у облдержархіві сконцентровано 6303 фонди, 375161 одиниця зберігання. Завантаженість архівосховищ складала 100 відсотків. У цьому ж році у держархіві було створено фотовідділ, і за період з 1960 до 1963 р. до архіву надійшли фотодокументи від управління будівництва Кременчуцької ГЕС, заводу „Червона Зірка”, редакції газети „Кіровоградська правда”, обласної студії телебачення.

У 60-х роках Кіровоградський обласний державний архів широко застосовує різні форми використання та популяризації документальних матеріалів: організовано понад 20 радіо- та телепередач, 30 виставок, прочитано понад 200 лекцій в інститутах, технікумах, на підприємствах, виборчих дільницях. З 1965 р. архівісти облдержархіву беруть активну участь у підготовці видання „Історія міст і сіл Української РСР”.
 

У 1983 році розпочалося освоєння нового дев’ятиповерхового приміщення архіву із загальною площею архівосховищ 3479,7 кв.м. У 1984 році затверджується новий штатний розпис у кількості 47 одиниць.

У кінці 80-х на початку 90-х розпочалася динамічна трансформація суспільно-політичного та економічного життя нашого суспільства. За роки незалежності України відбулася глобальна демократизація архівної галузі. Значним кроком у цій справі стало масове розсекречування архівних документів. У ДАКО упродовж 1991-1995 рр. було розсекречено 82 фонди і переведено на загальне зберігання 6810 одиниць зберігання. Робота по розсекречуванню матеріалів триває й нині.

 

У 1991 році у зв’язку з ліквідацією Комуністичної партії СРСР матеріали архіву Кіровоградського обкому КПУ передаються Держархіву області. На державне зберігання до Держархіву області також було передано понад 14 тисяч архівно-слідчих справ на громадян, репресованих у 20-50-х рр. ХХ ст. та близько 38 тис. фільтраційних справ на громадян – жертв нацистських переслідувань, вивезених на примусові роботи до Німеччини та її сателітів. Таким чином для суспільства вперше стали доступними архівні документи, що віддзеркалюють події найдраматичніших періодів історії України: колективізації, голодоморів 1921-1922, 1932-1933 рр., депортацій, масових репресій 1930-1950-х років.
 

Невід’ємною частиною використання інформаційних ресурсів є організація роботи користувачів у читальних залах архіву. Упродовж 2007-2010 рр. читальні зали архіву відвідали 850 користувачів, яким видано 13 692 одиниці зберігання. Архів відвідують користувачі з України та країн ближнього і дальнього зарубіжжя. Популярною темою для досліджень останнім часом стало вивчення родоводу, історія населених пунктів, історія Великої Вітчизняної війни.

 

Одним із пріоритетних напрямів роботи Держархіву області є виконання запитів громадян – упродовж 2007-2010 рр. виконано понад 9 тис. таких запитів. Найбільша кількість запитів соціально-правового характеру: щодо надання інформації про заробітну плату, стаж роботи, громадянський стан, реабілітацію незаконно засуджених громадян, підтвердження прав на нерухоме майно тощо. Поряд з розширенням порівняно з минулими роками тематики звернень за архівною інформацією значних змін зазнала і географія запитів: Росія, Казахстан, Молдова, Ізраїль, США – ось далеко не повний список країн, звідки звертаються до архівних установ області в пошуках необхідних відомостей.

Сьогодні Державний архів Кіровоградської області є найбільшою скарбницею документів з історії Кіровоградщини. Документальний фонд держархіву складає 1 млн. 299 тис. 615 од. зб. управлінської документації та 5 тис 296 од. зб. документів особового походження, що охоплюють період з 1759 по 2010 роки, значну кількість кіно-, фото- та фонодокументів.

Глибоко усвідомлюючи свій професійний і громадський обов’язок, працівники Державного архіву Кіровоградської області докладають максимум зусиль щодо примноження та збереження документів НАФ, всебічного використання документального потенціалу на основі наукового підходу, професіоналізму та порядності.

– – –