Олена Трибуцька,
начальник відділу інформації та використання документів Держархіву Кіровоградської області

Партизанський рух у Кіровоградській області розпочався з перших днів окупації, у серпні 1941 – го. Керівництво паризанською діяльністю на території області здійснював підпільний обком партії на чолі з М.М.Скирдою. Загалом на Кіровоградщині було створено та діяло 20 партизанських загонів і одне партизанське з’єднання, що складалося з 7 партизанських загонів. Такі загони були створені та діяли на теренах Єлисаветградківського, Знам’янського, Кам’янського, Чигиринського, Новогеоргіївського, Златопільського, Олександрівського, Підвисоцького, Хмелівського, Маловисківського, Новомиргородського районів, а їх бази знаходились у Чорному, Чутянському, Нерубаївському, Кам’янському, Яничанському, Мотронівському лісах, Холодному Яру.

Найбільш активною була партизанська боротьба у 1943 – 1944 роках. Особливу мужність партизани з’єднання імені Ворошилова, партизанських загонів імені Хрущова, Дзержинського, Суворова, «Москва», «За Родину» спільно з 31 –ю танковою бригадою виявили під час звільнення важливого залізничного вузла Правобережної України та потужного оборонного пункту німців на Кіровоградському напрямку - м.Знам’янки. Після цієї успішної бойової операції більше 100 наших земляків – партизан було нагороджено орденами і медалями .

Партизанське з’єднання імені Ворошилова (командир І.Д. Діброва) взагалі було грозою гітлерівських окупантів і внесло колосальний внесок у справу Перемоги. Основними об’єктами роботи учасників з’єднання були залізничні дільниці: Знам’янка – Кіровоград, Знам’янка – Долинська, Знам’янка – Користівка, Олександрія – Лікарівка, Знам’янка – Фундукліївка, склади та німецькі гарнізони. Під час своєї діяльності бійці з’єднання пустили під відкіс 16 ешелонів, вивели зі строю 279 вагонів, розгромили 7 німецьких штабів, знищили 605 автомашин та велику кількість зброї і техніки окупантів. Значну частину бійців було нагороджено Президією Верховної Ради СРСР та Штабом Партизанського руху України.

Окрім партизанського руху, на теренах Кіровоградщини було організовано також 26 підпільно – диверсійних груп, які проводили значну роботу як у м. Кіровограді, так і районах області. Особливо успішною була діяльність таких групп у Новопразькому, Маловисківському, Знам’янському районах.

Неможливо обійти увагою також тих, хто у ті лиховісні дні, ризикуючи життям, допомагав партизанам. Так, мешканка с. Єлисаветградківки, вчителька Мошнягул Марія готувала їжу для партизан та підпільників, переховувала зброю, розповсюджувала листівки. Фашисти жортоко катували її, а потів вбили, як і іншу мужню жінку – Бур’янову Олену, вчительку кіровоградської школи № 5, яка діставала боєприпаси та зброю для партизан, переховувала у своїй квартирі керівництво міської підпільної диверсійної організації. Серед тих, хто героїчно допомагав партизанам, слід назвати також Сіряк Ксенію, мешканку Кам’янського району, знам’янчанок Сосновську Галину, Хміль Євдокію.

Пам’ять про героїв – партизан та підпільників, мужність яких є безприкладним взірцем справжнього патріотизму і любові до своєї батьківщини, завжди житиме серед нас. Земний уклін вам, відомі і невідомі народні месники, які не мріяли ані про почесті, ні про славу, а просто любили свою землю і боролися за її свободу.