"Кіровоградщина партизанська"

Текст виступу на Кіровоградській обласній телерадіокомпанії
21.09.2011 р.

Олена Трибуцька,
начальник відділу інформації та використання документів Держархіву Кіровоградської області

(Усі авторські права на матеріал захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Партизанський рух у Кіровоградській області розпочався з перших днів окупації, у серпні 1941 – го. Керівництво паризанською діяльністю на території області здійснював підпільний обком партії на чолі з М.М.Скирдою. Загалом на Кіровоградщині було створено та діяло 20 партизанських загонів і одне партизанське з’єднання, що складалося з 7 партизанських загонів. Такі загони були створені та діяли на теренах Єлисаветградківського, Знам’янського, Кам’янського, Чигиринського, Новогеоргіївського, Златопільського, Олександрівського, Підвисоцького, Хмелівського, Маловисківського, Новомиргородського районів, а їх бази знаходились у Чорному, Чутянському, Нерубаївському, Кам’янському, Яничанському, Мотронівському лісах, Холодному Яру.

Найбільш активною була партизанська боротьба у 1943 – 1944 роках. Особливу мужність партизани з’єднання імені Ворошилова, партизанських загонів імені Хрущова, Дзержинського, Суворова, «Москва», «За Родину» спільно з 31 –ю танковою бригадою виявили під час звільнення важливого залізничного вузла Правобережної України та потужного оборонного пункту німців на Кіровоградському напрямку - м.Знам’янки. Після цієї успішної бойової операції більше 100 наших земляків – партизан було нагороджено орденами і медалями .

Партизанське з’єднання імені Ворошилова (командир І.Д. Діброва) взагалі було грозою гітлерівських окупантів і внесло колосальний внесок у справу Перемоги. Основними об’єктами роботи учасників з’єднання були залізничні дільниці: Знам’янка – Кіровоград, Знам’янка – Долинська, Знам’янка – Користівка, Олександрія – Лікарівка, Знам’янка – Фундукліївка, склади та німецькі гарнізони. Під час своєї діяльності бійці з’єднання пустили під відкіс 16 ешелонів, вивели зі строю 279 вагонів, розгромили 7 німецьких штабів, знищили 605 автомашин та велику кількість зброї і техніки окупантів. Значну частину бійців було нагороджено Президією Верховної Ради СРСР та Штабом Партизанського руху України.

Окрім партизанського руху, на теренах Кіровоградщини було організовано також 26 підпільно – диверсійних груп, які проводили значну роботу як у м. Кіровограді, так і районах області. Особливо успішною була діяльність таких групп у Новопразькому, Маловисківському, Знам’янському районах.

Неможливо обійти увагою також тих, хто у ті лиховісні дні, ризикуючи життям, допомагав партизанам. Так, мешканка с. Єлисаветградківки, вчителька Мошнягул Марія готувала їжу для партизан та підпільників, переховувала зброю, розповсюджувала листівки. Фашисти жортоко катували її, а потів вбили, як і іншу мужню жінку – Бур’янову Олену, вчительку кіровоградської школи № 5, яка діставала боєприпаси та зброю для партизан, переховувала у своїй квартирі керівництво міської підпільної диверсійної організації. Серед тих, хто героїчно допомагав партизанам, слід назвати також Сіряк Ксенію, мешканку Кам’янського району, знам’янчанок Сосновську Галину, Хміль Євдокію.

Пам’ять про героїв – партизан та підпільників, мужність яких є безприкладним взірцем справжнього патріотизму і любові до своєї батьківщини, завжди житиме серед нас. Земний уклін вам, відомі і невідомі народні месники, які не мріяли ані про почесті, ні про славу, а просто любили свою землю і боролися за її свободу.