"Марія, майор розвідки"

Текст виступу на Кіровоградській обласній телерадіокомпанії
06.05.2011 р.

Олена Трибуцька,
начальник відділу інформації та використання документів Держархіву Кіровоградської області

(Усі авторські права на матеріал захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Війна і жінка – поняття несумісні. Природна здатність жінки народжувати нове життя вступає в протиріччя з її участю у війнах, де колись випестувані нею діти гинуть і калічаться, не тільки фізично, а й психологічно.

Але під час Другої світової та її складової – Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років жінки не лише винесли на собі весь тягар воєнного лихоліття, перебуваючи у тилу, а й виявили себе справжніми героями на фронтах та у партизанській боротьбі проти гітлерівських загарбників.

Перемога фашизму не передбачала майбутнього для людства, і жінки, такі тендітні і ніжні, стали на захист життя. Терпіли нелюдські страждання, гинули, але відроджувались надалі у нащадках, для яких звільняли рідну землю від окупантів.

Однією із таких мужніх берегинь рідної землі була Марія Олександрівна Фортус, особовий фонд якої зберігається у Державному архіві Кіровоградської області. Її життєпис сповнений подіями, драматизмом і незборною душевною силою. На долю Марії випало стільки, що тих випробувань по вінця вистачило б на життя декількох людей.

Марія Олександрівна не є уродженкою Кіровоградщини (народилася 1890 року на Херсонщині), але на початку 20 – х років 20 – го століття працювала в Єлисаветграді на оперативній роботі. У 1937 році відзначилася надзвичайною мужністю під час боротьби з режимом генерала Франко в Іспанії. Там, в Іспанії, загинули найдорожчі її люди - коханий чоловік та син.

Невгамовний душевний біль супроводжував Марію до кінця життя, але не зламав цю унікальну жінку, яка продовжувала жити і боротись.

З перших днів війни Марія Олександрівна – на фронті. Не будучи вже юною дівчиною, вперше в житті стрибала з парашутом, висадившись вночі у глибокому тилу ворога для виконання важливого завдання.

У подальшому Марія Фортус продовжила боротьбу з фашистами у якості начальника військової розвідки в складі партизанського загону, яким керував Герой Радянського Союзу полковник Медвєдєв. Під час запеклої сутички з гітлерівцями була тяжко поранена, але невдовзі - знову в строю.

Після партизанського загону працювала у розвідувальному штабі 3 – го Українського фронту. Враховуючи те, що Марія досконало знала декілька європейських мов та мала великий досвід підпільної роботи, їй було доручено організацію агентурної сітки в тилу ворога.

Генерал І.Т. Замарцев, колишній комендант радянського гарнізону в Будапешті, у своїх спогадах писав про Марію Фортус: ”Тільки небагатьом було відомо, який важкий шлях пройшла ця розумна, високоосвічена і мужня жінка, скільки подвигів здійснила за своє життя. Фортус не любила говорити про себе.”

У дні війни, виконуючи особливо важливі завдання, Марія побувала в Угорщині, Румунії, Болгарії, Югославії, Австрії. За високі бойові заслуги Марія Олександрівна нагороджена двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора та багатьма іншими нагородами.

У повоєнні роки Марія Олександрівна - активна діячка Радянського комітету ветеранів війни, член товариств „СРСР – Франція” та „СРСР – Угорщина.”

Такою вона була, майор Марія Фортус, одна з небагатьох жінок, які закінчили Військову ордена Леніна Червонопрапорну ордена Суворова академію імені М.В. Фрунзе, усе життя якої – служіння Батьківщині.