"Меценат, фундатор державності Євген Чикаленко" (до 20-річчя Незалежності України)

Текст виступу на Кіровоградській обласній телерадіокомпанії
23.08.2011 р.

Лариса Пасічник,
головний спеціаліст відділу інформації та використання документів Держархіву Кіровоградської області

(Усі авторські права на матеріал захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Україна відзначає 20-літній ювілей своєї незалежності. Але до визначального 1991 року, коли було ухвалено Акт про Незалежність України, пройдено тернистий шлях, довжиною в декілька століть. Національна ідея розбудови та утвердження суверенної, демократичної, соборної України втілюється в життя великою ціною. Гортаючи вітчизняний літопис державотворення, знаходимо пантеон імен особистостей, які присвятили своє життя Україні. Серед них треба згадати меценатів та благодійників, тих, хто відзначався ,,неспокоєм щедрого серця” і увічнили по собі пам’ять в століттях: Петро Могила, Глашка Гулевичівна, Раїна Вишневецька, Платон Симиренко, Микола Терещенко, Богдан Ханенко, Євген Чикаленко.

Доля Євгена Харлампійовича Чикаленка пов’язана з багатьма містами: Одесою, Києвом, Львовом, Москвою, Петербургом, Харковом, а також країнами: Фінляндією, Австрією, Чехією. 6 років свого життя з 1875 по 1881-й юний Євген провів у Єлисаветграді. Родом відомий громадський діяч був з села Перешори Херсонської губернії (нині це Одеська обл.), 14-літнім підлітком після перебування в Одесі потрапив на навчання до Єлисаветградського земського реального училища. В архівному документі ,,Відомості вступних іспитів до училища” за 1875 рік знаходимо запис: Євген Чикаленко, 1861 року народження, православного віросповідання, чиновницького стану, проживає за адресою - вул. Ананівська, вступив до 3-го класу училища. Цей навчальний заклад дореволюційного Єлисаветграда по праву вважався одним з найкращих у краї. Тут навчалися відомі своїм талантом архітектор Яків Паученко, інженер, батько Нобелівського лауреата Ігоря Тамма - Євген Тамм, письменники Юрій Яновський, Євген Маланюк, театральні діячі Микола Садовський, Панас Тобілевич (майбутній артист Панас Саксаганський), Олександр Тарковський (батько поета Арсенія Тарковського і дід режисера Андрія Тарковського).

Чикаленко сидів за однією партою з Панасом Тобілевичем, товаришував з ним, нерідко бував у гостинній родині Тобілевичів, чий будинок вважався осередком культурного життя Єлисаветграда. Серед гостей Тобілевичів можна згадати Марію Заньковецьку, Марка Кропивницького, Михайла Старицького, подружжя Русових. Потрапивши в центр активного громадського життя повітового міста, Чикаленко формувався як майбутній поборник відродження національної свідомості. Відомо, що Євген Харлампійович був активним членом «Старої громади», Української демократично-радикальної партії, ініціатором заснування Товариства Українських Поступовців. Але коли йому в квітні 1918 року запропонували стати гетьманом України, він відмовився, тому що політиком себе не вважав. То хто ж він – Євген Чикаленко? Агроном, землевласник, публіцист, видавець, громадський діяч, меценат, чий вислів ,,Треба любити Україну не лише до глибини душі, а й до глибини власної кишені” став його життєвим кредо.

Управляючи родинним маєтком (досить- таки вдало), він скуповував твори Шевченка для організованої ним селянської бібліотеки. Втративши свою 8-річну доньку, Чикаленко вирішив вшанувати її пам’ять, створивши щось корисне. Частину коштів-1000 крб.-, що були призначені як доччин посаг, батько використовує нетипово: направляє їх в редакцію видання ,,Київська старовина” в якості майбутньої премії за найкраще написану історію України. Євген Харлампійович щедро виділяв власні кошти на видання українських газет і журналів. За його фінансової підтримки існували ,,Громадська думка”, ,,Селянин”, ,,Літературно- науковий вісник”, ,,Нова громада”. Щоб підтримати українську газету ,,Рада”, Чикаленко щорічно власним коштом покривав фінансовий дефіцит у розмірі 10000-12000 крб., передаючи в заставу будинок, продаючи землю. Він не залишив поза увагою заклик Михайла Грушевського зібрати кошти на будівництво у Львові Академічного дому для студентів-українців. Направивши для цього 25000 крб., Чикаленко поставив умову, щоб студентам з Наддніпрянщини у побудованому домі надавали кімнати в першу чергу. Слід згадати і про спонсорування львівського наукового товариства ім. Шевченка (своєрідної української академії наук поч. ХХ ст.). Загальновідомо, як за допомоги меценатів розвивалася світова культура, література. Видання творів Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка, Володимира Винниченка відбувалося завдяки Євгену Чикаленку.

Не доживши до свого 70-ліття два роки, після трьох хірургічних операцій український меценат помер у Чехії. За його заповітом, тіло було кремовано на Ольшанському кладовищі.

Діяльна любов Чикаленка до України, його велике бажання не тільки славословити на тему патріотизму заслужили повагу на батьківщині. У Львові є вулиця ім. Чикаленка, Лігою Українських меценатів у 1998 році створено премію імені Євгена Чикаленка за допомогу українській культурі, у 2005 році відбулася прем’єра документального фільму, автором сценарію якого став відомий професор філології Володимир Панченко «Місія Євгена Чикаленка», громадським рухом ,,Не будь байдужим” організовується щорічний історичний табір ім. мецената Євгена Чикаленка для багатодітних сімей із різних областей України.