"Юні партизани-герої" (до Дня партизанської слави)

Текст виступу на Кіровоградській обласній телерадіокомпанії
13.09.2011 р.

Лариса Пасічник,
головний спеціаліст відділу інформації та використання документів Держархіву Кіровоградської області

(Усі авторські права на матеріал захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Народна війна в тилу німецько-фашистських загарбників охопила всю окуповану територію України. Восени 1941 року в Україні було сформовано 833 партизанських загонів, 1700 диверсійно-розвідувальних груп. На початку 1943 року на кіровоградській землі активно протидіяли окупантам 15 партизанських загонів та 29 підпільно-диверсійних груп. Тільки в районі Знам'янки, Чигирина, Олександрії в цей період вели боротьбу зі зброєю в руках до 10 тисяч народних месників. Зусиллями партизанів та підпільників на території області було створено партизанську зону, що охопила райони Чорного, Чутівського, Нерубаївського, Холодноярського та Мотронівського лісів.

За статистичними даними, що стали надбанням історії, – людські долі, наповнені випробуваннями та самовіддачею. Остання війна забрала життя мільйонів людей. Історики понині встановлюють кількість жертв Великої Вітчизняної. Серед загиблих- і ті, хто в юному віці зі шкільної лави потрапив до партизанського загону, хто в дуже короткий термін змінив своє дитяче життя на доросле, наражаючись повсякчас на смертельну небезпеку. 14-літній уродженець Хмельниччини Валентин Котик, партизан загону ім.Кармалюка, загинув у бою. Юний месник посмертно нагороджений званням Героя Радянського Союзу. 17-літній уродженець Чернігівщини Василь Коробко , боєць з'єднання Петра Вершигори, загинув при виконанні завдання, висадивши в повітря ворожу переправу. Коробко посмертно нагороджений орденом Леніна і Червоного Прапора.

Кіровоградщина теж має своїх героїв, які не дожили до повноліття, не побачили переможний травень 1945-го. Серед них - і Федір Шепель та Яків Матвієнко – учні 5-го класу Підлісненської середньої школи Єлисаветградківського (суч.Олександрівського) району. Хлопці були розвідниками – зв'язківцями партизанського загону ім.Ворошилова. Відомо, що розвиток партизанської розвідки проходив у складних умовах ворожого терору, дій добре організованого поліцейського апарату. Федір та Яків, зібрав необхідні розвіддані, під виглядом пастухів направлялися до лісу, умовними сигналами викликали партизанів і передавали їм інформацію. У жовтні 1943 року фашисти таємно стягнули техніку, війська у навколишні села, маючи на меті оточити та знищити партизанський загін. Про намір ворогів хлопці довідалися лише тоді, коли есесівці тісним кільцем оточили село. До умовної зустрічі з партизанами залишалося декілька днів, тому було прийнято рішення самотужки знайти базу. Лише надвечір зв'язківцям удалося зустрітися з партизанами та розповісти про смертельну небезпеку. Хлопці, провівши ніч у лісі, вранці поверталися додому, але були схоплені есесівцями. Їх, майже дітей, по-звірячому катували. Смерть юні герої прийняли мученицьку: вони були живцем закопані в землю. Федір Шепель та Яків Матвієнко посмертно нагороджені медаллю "Партизану Вітчизняної війни". Беззаперечно, що участь у боротьбі молоді впливала на розвиток партизанського руху як рушійної сили народної війни.