"Олена Бур'янова – героїня кіровоградського підпілля"

Текст виступу на Кіровоградській обласній телерадіокомпанії
15.09.2011 р.

Лариса Пасічник,
головний спеціаліст відділу інформації та використання документів Держархіву Кіровоградської області

(Усі авторські права на матеріал захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Велика Вітчизняна війна лишила чимало не загоєних ран на українській землі. Пам’ять про страшне воєнне лихоліття живе в назвах міських вулиць: Героїв Сталінграда, Десантників, проспект Перемоги. В назвах вулиць городяни також увічнили пам’ять про тих, хто своїм життям, багатотрудним солдатським зусиллям наближав вистраждану Перемогу.

У документах Державного архіву Кіровоградської області, що представлені спогадами ветеранів – колишніх партизанів і членів підпільно-диверсійної організації ім. Ворошилова та дослідженнями лауреата обласної премії імені Ястребова в галузі краєзнавства В.Шурапова, знаходимо відповіді на запитання: хто на початку окупації міста фашистами піднявся на боротьбу проти загарбників, якими були ці молоді люди, що героїчно пішли з життя.

Іменем відважної підпільниці Олени Захарівни Бур’янової в 1986 році названа одна з міських вулиць. В спогадах друзів, учнів Олена Захарівна постає світлою, мудрою, доброзичливою, активною людиною. Народилася вона в 1913 році в сім’ї робітника, після закінчення фізико-математичного факультету педінституту працювала вчителем математики в міській середній школі № 5. Свій фах Бур’янова обрала за покликанням - була однією з кращих вчителів Кіровограда. Разом з чоловіком мала намір навчатися в аспірантурі.

Довіра та авторитет серед молоді допомогли в організації підпільної групи, куди ввійшли і вихованці Олени Захарівни. Відомо, що серед вихованців Бур’янової був і юний партизан - Герой Радянського Союзу Валя Котик. В окупованому місті Олена Бур’янова розгорнула активну антифашистську діяльність: надавала допомогу радянським військовополоненим, підтримувала зв’язок з партизанським загоном, розповсюджувала листівки, разом з Тамарою Щербаченко визволила з полону вченого-астронома Ш.Горденадзе, який у повоєнний час працював у Академії наук України, викладав у Київському політехнічному інституті. Серед врятованих Оленою Захарівною - також група льотчиків-військовополонених. Під виглядом відвідувань родичів-полонених підпільники ретельно готували майбутню втечу, приносячи 15 льотчикам одяг та фальшиві документи.

Але серед підпільників виявився зрадник, колишній учень Олени Захарівни. Місяць знущань в тюрмі не перетворили її на істоту, вона залишилася людиною навіть на порозі смерті.

22 листопада 1943 року Олену Захарівну разом з іншими скаліченими підпільниками розстріляли в яру біля Соколівських хуторів.

Як стало відомо з документів архіву, кіровоградець С.М.Стороженко в 1983 році писав про Олену Бур’янову в газету "Комсомольська правда" і, зокрема, висловив пропозицію про увічнення пам’яті в назві вулиці району, де жила героїчна підпільниця.

Газета звернулась з запитом до місцевої влади. Три роки поставлене питання не вирішувалось. Та 16 жовтня 1986 року, згідно з рішенням Кіровоградського міськвиконкому, вулицю Транспортну було перейменовано на вулицю імені Олени Бур’янової.

Відома білоруська письменниця Світлана Олексієвич в своїй книзі "У войны не женское лицо" писала: "Все , что мы знаем о женщине, лучше всего вмещается в слово "милосердие". На самой страшной войне ХХ века женщине пришлось стать солдатом... Она убивала врага, обрушившегося с невиданной жестокостью на ее землю, на ее дом, на ее детей".