Єлисаветград 100 років тому

Олена Трибуцька,
начальник відділу інформації та використання документів Державного архіву Кіровоградської області
Газета "Народне слово", 06.01.2011 р., № 1 (2954), ст.6

(Усі авторські права на статтю захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Завершується ще один рік нашого життя. Вирування політичних пристрастей, колізії особистого життя, радість і смуток, народження і смерть – свідком, очевидцем і учасником цих подій був кожен із нас. І, як завжди наприкінці року, ми звертаємось до архівних першоджерел, аби дізнатись, як жили наші прадіди 100 років тому, яким було наше місто та його господарі, – можливо, цей невеликий екскурс в історію дозволить комусь із читачів більш філософськи подивитись на події власного життя з його численними проблемами і негараздами, а там, дивись, і проблеми відійдуть, як відійшов колись у вічність рік 1910 від Різдва Христового …

А цього самого, 1910-го, що символічно, у нашому місті відбувались вибори до міської думи. Ця важлива подія мала місце 24 серпня, і ось як прокоментувала роботу старого складу думи єлисаветградська щонедільна газета «Труд», присвячена професійним потребам трудящих: «…что сделали наши «отцы города» за время своего заведывания городским хозяйством? Позаботились ли они об интересах малоимущего населения? Думали ли об оздоровлении города и городских окраин? Старались ли бороться с дороговизной жизненнных продуктов?

На все эти вопросы приходится дать один ответ: нет, гласные городской думы ничего не сделали для удовлетворения самых настоятельных нужд трудящегося населения. Они гордятся своим электрическим освещением. Но окраины города погружены во мрак, страшно запущены, грязны, не имеют ни мостовых, ни водопроводной воды.

Имеется только один врач для бедных.

Ежегодно за бортом городских школ остаются сотни детей, а с поступающих взимается плата, в то время как в других городах уже установлено бесплатное всеобщее обучение.

Вообще, наши «отцы города» все время действовали так, как будто не они избраны для удовлетворения запросов и благоустройства городских жителей, а население существует для них, для уплаты городских налогов и повинностей. Больше полумиллиона денег наши гласные собирали ежегодно с населения. И взамен этого почти ничего не дали. Они не жалели средств для прибавки жалованья городскому голове, для назначения ему шести тысяч рублей в год. Но ассигновать небольшие суммы на улучшение медицинской помощи, школьного дела – для этого средств не оказалось …»

Після проведення виборів «Труд» констатував, що «гласные нового состава по своим взглядам и интеллигентности резко разнятся от гласных прежней думы» і висловив сподівання, що життя у місті піде на краще.

Тим часом статистичні відомості свідчать, що у 1910-му кількість єлисаветградців складала 86 058, що у порівнянні з 1909 роком більше на два відсотки, але жили сутужно: так, наприклад, у місті спостерігалося зростання безробіття у зв’язку із так званою чавунною кризою. Закривались ливарні цехи заводів Шкловського, Кличка, і сотні робітників опинялись на вулицях.

У місті та повіті вирувала епідемія скарлатини, постійною була загроза епідемії холери.

1910 рік ознаменувався також надзвичайно сумною подією: смертю М.Л.Кропивницького, який помер у дорозі, повертаючись у Єлисаветград із Одеси …

Але не все було так погано у нашому місті: у жовтні 1910-го відбулася закладка єврейської лікарні, яка мала працювати безкоштовно і слугувати, перш за все, найбіднішим верствам населення. Ініціатором цієї справи ще у 1904 році був міський рабин В.І.Тьомкін. Лікарня будувалася, в основному, на кошти багатих купців-євреїв та благодійні пожертви громадян. Під час урочистої закладки лікарні міський голова М.І.Іванов виказав пафосну промову про те, що «перед лицом такого важного благородного учреждения мы должны отбросить всякое различие социальных и религиозных убеждений, сплотиться и объединиться вокруг одного дела», але при цьому міська влада зовсім не поспішала допомогти фінансово цій дійсно такій важливій і шляхетній справі …

Першого листопада 1910 року Єлисаветград укрив перший сніг. Городяни потихеньку готувались до Різдва та Нового року, у зв’язку з чим зафіксовано пожвавлення торгівлі на місцевих ринках. Театри та кінематографи чекали на великий виторг у зв’язку з наступаючими святами, анонсуючи «небувалі ілюзіони», що відбуватимуться у цих закладах …

Таким був 1910-й. У 2010-му перший сніг випав набагато пізніше, теж відбулись місцеві вибори, а надії і сподівання людей були такими ж – на щастя, здоров’я і благополуччя. Чого і бажаємо вам, шановні читачі, у наступаючому Новому році.