Літопис українського роду Чижевських

Текст виступу на Кіровоградській обласній телерадіокомпанії
23.07.2012 р.

Лариса Пасічник,
головний спеціаліст відділу інформації та використання документів Держархіву Кіровоградської області

(Усі авторські права на матеріал захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Два десятиліття, що промайнули від часу проголошення Незалежності України, були наповнені значними подіями та явищами суспільно-політичного життя. За цей період розбудови суверенної держави ми отримали можливість дізнатися про власну історію, а також про непересічних особистостей, народжених в Україні, які здобули світового визнання.

Енциклопедист, славіст, культуролог, філософ, літературознавець, релігієзнавець, лінгвіст Дмитро Іванович Чижевський народився на території сучасної Кіровоградщини, про що свідчить запис у метричній книзі Успенського собору міста Олександрії. Рукою писаря виведено: 23 березня 1894 року народився, а 7 квітня був похрещений Дмитро - син штабс-капітана у відставці Івана Костянтиновича Чижевського.

Рід Чижевських мав яскравих представників. Артилерійського офіцера Івана Чижевського було виключено з Військової академії за участь у народницькому гуртку, і з Петербурга він потрапляє у заслання на північ, а згодом на батьківщину - до Олександрії. Мати майбутнього вченого Марія Іванівна Єршова була талановитою художницею, за порадою Іллі Рєпіна вона у провінції займалася з художньо обдарованими дітьми. Представник роду Чижевських - Павло відомий як член торговельної місії в Швейцарії уряду УНР.

Юний Дмитро Чижевський не стояв осторонь від просвітницької та політичної діяльності. Родинне виховання вплинуло на формування світогляду дітей Чижевських. Будинок Чижевських у Олександрії став місцем проведення зібрань передової молоді. Після закінчення гімназії у 1911 році Дмитро Чижевський продовжив навчання у Петербурзькому університеті, а згодом перевівся до Київського університету. Через п’ять років студента Чижевського було ув’язнено за участь у революційному русі. Після жовтневої революції доля Чижевського пов’язана з країнами Західної Європи та США. На початку 1920-х років він стає викладачем Українського Високого Педагогічного університету ім. Драгоманова у Празі, а в 1929 році Дмитро Іванович продовжує працю в Українському Вільному університеті в Мюнхені. З 1949-1956 роки професор Чижевський викладає у Гарвардському університеті (США), завідує філософським відділом Української Вільної Академії наук у Нью-Йорку. Наступні два десятиліття життя відомий вчений провів у Німеччині: з 1956-го року по 1977-й (рік смерті) він очолював інститут славістики Гейдельберзького університету. Саме наш земляк вклав у розвиток славістики вказаним університетом свою душу та чимало сил, оскільки до появи Чижевського в даному науковому закладі інститут славістики існував лише номінально. Створення наукової школи, поповнення університетської бібліотеки 30 тисячами друкованих видань – це заслуга талановитого вченого та організатора Дмитра Івановича Чижевського. Наукова спадщина нашого земляка вагома: опубліковано 900 праць зі славістики, монографії ,,Філософія на Україні”, „Сковорода”, „Історія української літератури (давній період)”, „Гегель у Росії” та інші було високо оцінено у науковому середовищі.

Через ідеологічні перепони роботи вченого не набули поширення у Радянському Союзі, де його вважали „буржуазним націоналістом”. З плином часу відбулося повернення наукової спадщини Чижевського на батьківщину. У 1990 році в одній із газетних статей її автори - філософ Мирослав Попович та письменниця Оксана Забужко вказали на те, що „Дмитро Чижевський - ...зірка світової славістики, постать, якою пишалася б кожна цивілізована нація”.

Необхідно зазначити, що Дмитро Чижевський, перебуваючи за кордоном, неодноразово підкреслював своє українське коріння. Вчений розповідав своєму близькому оточенню, що рід Чижевських походить з „неповторної України”. У незалежній Україні вшановано пам’ять вченого: Кіровоградській обласній універсальній науковій бібліотеці в 1993 році присвоєно ім’я Дмитра Чижевського, творча спадщина вченого вивчається і на його рідній землі.