„Сибірські паластини Аарона Шулова”
(засновник знаменитого біблейського зоопарку - наш земляк)

Олена Трибуцька,
Начальник відділу інформації та використання документів Державного архіву Кіровоградської області
Газета "Наше місто", 18 жовтня 2012 р., № 42 (150), ст.4

(Усі авторські права на статтю захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Найдивовижніші історії відбуваються саме в реальному житті, а письменницькі чи режисерські фантазії – не що інше, як усього лиш відтворення того життя на сторінках книг чи на екрані. Але найталановитішим і незмінним автором сценаріїв залишається доля.

Історія, про яку йтиме мова далі, достатньо незвичайна. Розповідь наша пролягатиме за маршрутом Єлисаветград (Зінов’євськ) – Усть -Усольськ (нині Іркутської області) – Єрусалим. А розпочнемо з кінця, тобто з Єрусалиму.

Є у цьому древньому місті райська місцина – біблейський зоопарк. Тут є озера, джерела з кришталево чистою водою, скеля Мойсея з водопадом, острів мавп, затишні тінисті куточки для відпочинку. Величезною територією ходять різноманітні звірі – їх тут понад 200 різновидів. На вольєрах – таблички з цитатами із Тори. Такі ж таблички й на деревах, назви яких, як і назви тварин, зустрічаються у священній Книзі євреїв.

Цей відомий на увесь світ зоопарк був організований у 1940 році на пустельному місці. А збудував його уродженець Єлисаветграда, відомий вчений-ентомолог, професор Аарон Зельманович Шулов. До самої смерті в 1997 році він був незмінним директором зоопарку, а прожив Шулов довге життя. – 90-літнім покинув цю землю, на якій зробив немало добрих справ. Він був також одним із фундаторів медичної служби військових сил Ізраїлю, саме він створив унікальну сироватку від отрути жовтих скорпіонів – її й сьогодні використовують у всіх лікарнях цієї країни.

Яким же чином цей поважний чоловік опинився на теренах «землі обітованної?» Щоб відповісти на це питання, варто повернутися до Єлисаветграда (Зінов’євська) 1926 року.

У травні того року 18-річний Аарон Шулов був заарештований окружним відділом Державного політичного управління, слідчі якого звинувачували юнака в участі у молодіжній сіоністській організації «Хашомер-хацаір» («Юний вартовий»).

Ця організація виникла у Відні у 1916 році і ставила за мету підготовку єврейської молоді до переселення в сільськогосподарську єврейську комуну «Ерец-Ісраель». У СРСР організація була створена в 1922 році на підпільному з’їзді у Москві. Незважаючи на нелегальний стан, число її членів швидко досягло 20 тисяч осіб.

Згодом значна частина членів організації боролася з нацистами в лавах Радянської армії, інші перебували на окупованих нацистською Німеччиною територіях, де організовували і керували єврейським рухом опору.

На Аарона Шулова було заведено слідчу справу, яка нині зберігається у Державному архіві Кіровоградської області, завдяки чому ми маємо можливість детально ознайомитись із просуванням слідства.

Згідно з матеріалами справи, Шулов був затриманий як голова підпільної сіоністської контрреволюційної організації «Лівий Гашомер Гацоір» (вочевидь, слідчі так добре були ознайомлені з ідейною платформою організації, що не спромоглися навіть правильно вказати її назву). Шулов та члени організації звинувачувались у «разложении еврейской молодежи, втягивании ее в сионистическую антисоветскую деятельность, чем вносили дезорганизацию в комсомольские ряды и подрывали школьную политику Советской власти».

Саме у цій справі проходили й товариші Аарона. Молодий хлопець проявив себе чи не найкращим чином у порівнянні з іншими підслідними, не вказавши на жодного свого товариша, нічого не сказавши про діяльність організації.

Із матеріалів справи:

«При допросе Шулов показал, что с лета 1923 г. по декабрь 1925 г. он состоял в подпольной сионистической организации «Левого Гашомер – Гацоира» …В каком составе была группа и кто был персонально, он «не помнит», вернее, не хочет отвечать».

І до кінця справи Аарон так нічого і не виказав. А дух у юнака був сильний, незважаючи на субтильне, не надто здорове тіло, в якому перебував.

Із матеріалів справи:

«При медосвидетельствовании Шулова Аарона оказалось: роста среднего, питания ослабленного, наблюдается увеличение шейных желез, резкое искривление позвоночника, вследствие чего в области искривления дыхание ослабленное… Пребывание в условиях Севера негативно скажется на здоровье Шулова А.З.»

Не дивлячись на рекомендації лікарів, у червні 1926 року особливою нарадою при колегії Державного політичного управління УСРР Аарона Шулова було визнано соціально небезпечним елементом і засуджено до заслання «в Зырянский край сроком на 3 года».

Далі була Таганська пересильна в’язниця, а потім місто Усть-Усольськ- класичний шлях, яким пройшли сотні тисяч в’язнів. Але доля, приготувавши Аарону непрості випробування, приготувала і подарунок…

Історія юнака стала відомою Катерині Пєшковій, першій дружині Максима Горького, яка з 1922 року очолювала організацію допомоги політв’язням. У матеріалах справи зберігся лист «политссыльного А.З.Шулова начальнику КОООГПУ», який свідчить, що Катерина Пєшкова надсилала Шулову через зазначену організацію гроші в сумі 10 карбованців. А потім…

У вересні 1926 року тією ж особливою нарадою при колегії ДПУ вирок Аарону Шулову було змінено.

Із матеріалів справи:

«Во изменение прежнего постановления Шулову Аарону Зельмановичу – высылку в Зырянский край заменить высылкой в Палестину через один из южных портов СССР».

Звичайно, своїм чудесним спасінням політв’язень Аарон завдячує Катерині Пєшковій. Ця благородна жінка рятувала багатьох із тих, кого можна було врятувати, і на щастя, до їх числа потрапив і Шулов. Висилка в Палестину зберегла Аарона від того, що могло його чекати у страшні часи тотальної боротьби з «ворогами народу».

Звичайно, нелегко було 18-річному юнаку назавжди покидати рідних людей, батьківщину, де народився і виріс. Але саме там, на історичній батьківщині Аарон Зельманович сповна проявив свою обдарованість, ставши відомою, шанованою людиною. Закінчивши Єврейський університет, продовжив навчання в Італії, звідки повернувся з дипломом доктора зоології.

А потім була робота над організацією зоопарку і багато іншого, доброго і корисного.

Радянській владі свого часу не вдалося перемолоти Аарона Шулова у зловісних лещатах тоталітаризму. Вона просто викинула його, як непотріб. А він мав щастя прожити довге і яскраве життя. Нині в Єрусалимі його іменем названо одну із вулиць. А на батьківщині зберігається його слідча справа – з її закриттям закрилась одна із сторінок життя цієї непересічної людини. Хворобливого єврейського юнака. Політв’язня. Професора, творця дивовижного біблейського зоопарку. Його життя виявилося, мабуть, гостросюжетнішим, аніж будь-яка книга. Адже сама доля – найкращий у світі авторо найдивовижніших історій…

---