"Келеповські"

Лариса Пасічник,
головний спеціаліст відділу інформації та використання документів Державного архіву Кіровоградської області
Газета "21-й канал", 19 липня 2012 р., № 29, ст.22

(Усі авторські права на статтю захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Події, які відбулися у Російській імперії на початку ХХ століття, руйнуючи людські долі, позначилися на житті не одного покоління. Визначальним для подальшого існування в робітничо-селянській державі стало походження людини. Розорені "дворянські гнізда" - це не лише певний літературний образ, а у реаліях даного періоду – трагедія кількох поколінь.

Спогади про родину Келеповських, чий життєпис вдалося фрагментарно відтворити на основі документів, що зберігаються в Державному архіві області, представляє кілька поколінь. Їх родинне дерево пустило коріння у нашу землю, а гілочки дісталися до американського континенту. Келеповські були знані як землевласники, чиї володіння знаходилися в Семенастівській, Нечаївській, Новостародубській та Братських волостях. При сучасному адміністративно-територіальному поділі Кіровоградської області це Новоукраїнський, Петрівський, Компаніївський та Бобринецький райони. Родина володіла 10978 десятинами землі, одним з головних конезаводів Єлисаветградського повіту, будинками в Єлисаветграді. Але не солідність статку Келеповських вплинула на бажання познайомити читачів з цією родиною. До роду Келеповських належали два покоління повітових гласних, віце-губернатор Володимирівської губернії, мирові судді, предводителі дворянства та корнет Лейб-Гвардії Гусарського Його Величності полку. Людські якості дворян Келеповських заслуговували на повагу.

Серед списку імен повітових гласних першого триріччя засідань Єлисаветградського земського зібрання (1865-1868 рр.) знаходимо імена братів Аполлона та Іполіта Келеповських. За оцінкою свідків роботи земського зібрання, цей орган місцевого самоврядування відповідав призначенню, яке сформулював Петербургський губернський предводитель дворянства граф А.П.Шувалов: "...борьба с административным произволом". Іполіт Келеповський, який протягом 15 років був повітовим гласним земського зібрання, а також неодноразово обирався у мирові судді, в якості попечителя повітових народних училищ чимало зробив для розвитку народної освіти в повіті. Його характеризували як людину, що брала близько до серця шкільні справи. Це підтверджено і у документах Єлисаветградського повітового земського зібрання за 1874 рік, де згадується Семенастівська школа, в якій навчалося 45 селянських дітей, у тому числі 13 дівчат. Крім них, узимку до школи приходили і 15 дорослих селян. Як сказано у документі: "... сама школа год от года улучшается, вследствие того участия, которое принимает в ее судьбе И.В.Келеповский".

Діти братів Келеповських – Дмитро Аполлонович та Сергій Іполитович – також були повітовими гласними. Журнали засідань земського зібрання свідчать про порядність, розум, незаангажованість молодших Келеповських. Дмитро Аполлонович входив у комісію зі складання кошторису земства, а також в комісію з ревізування Земського реального училища.

Архівні документи знайомлять з неординарною особистістю Сергія Іполитовича Келеповського. Журнал засідань земського зібрання за 1909 рік дає підстави для його сприйняття як людини небайдужої, мудрої та вольової: "Гласный С.И.Келеповский находит условия аренды чрезвычайно тяжелыми и считает, что на столь тяжелые условия едва ли пойдет добросовестный арендатор", "Гласный С.И.Келеповский высказывается против учреждения новых платных должностей уполномоченных, т.к. земский бюджет и без того уже отягощен". У 1912 році Сергій Іполитович був предводителем дворянства повіту, головою дворянської опіки, головою повітової землевпорядної комісії, головою повітового суду, головою опікунської ради Олександрійського дитячого притулку.

Віхи життєвого шляху Келеповських внесені в метричні книги Свято-Миколаївської церкви села Семенастого. Тут були охрещені новонароджені Олексій, Борис, Катерина та Микола Дмитровичі Келеповські, Маріанна Василівна Келеповська, Наталія Олександрівна Яндаловська – донька Катерини Аполлонівни Келеповської. Тридцятилітній дворянин Сергій Іполитович Келеповський у цій церкві вінчався з Анною Богачовою – "Калужской губернии крестьянкой, 27 лет". Про трагедії, що пережили Келеповські, теж дізнаємося, гортаючи пожовклі від часу церковні книги. Менше року прожив на світі Борис Дмитрович Келеповський, у віці 25 років помер Іполіт Іполитович Келеповський – корнет Лейб – Гвардії Гусарського Його Величності полку.

День 10 жовтня 1907 року приніс сім’ї велике горе. 33-річний Василь Васильович Келеповський та його 26-річна дружина Євгенія Леонідівна були вбиті "во время грабежей", а 36-річна сестра Василя Васильовича – Надія Василівна Келеповська застрелилася. Сиротою лишилася 3-місячна Маріанна Василівна Келеповська, подальша доля якої невідома.

Після встановлення більшовицької влади, коли дворянство було віднесене до класових ворогів, про Келеповських мало що відомо. На початку 1918 року в Єлисаветграді, в будинку Гюнтера по Училищному провулку, жила Надія Миколаївна Келеповська – дружина Дмитра Аполлоновича, з молодшою донькою Вірою, народженою в селі Нечаївці. 19-річна Віра Келеповська у червні 1918 року звернулася в Єлисаветградську дворянську опіку з проханням: "... для советов и защищения в моих делах назначить мне попечителем брата моего – Алексея Дмитриевича Келеповского".

Ймовірно, когось з батьків вже не було. В 1918-1919 роках дядько Віри – колишній віце-губернатор Володимирівської губернії Аркадій Іполитович Келеповський, знайшов притулок в Єлисаветградському будинку Соколова-Бородкіна. Колишні землевласники бідували і почували себе чужими на батьківщині. Далеко від Єлисаветградщини – в США, занесла доля онуку Дмитра Аполлоновича – Наталію Олексіївну. У 2006 році стало відомо, що остання спадкоємиця дворянського роду Келеповських Наталія померла на чужині.

---