Історії Кіровоградської преси

Текст виступу в ефірі Кіровоградської обласної телерадіокомпанії
22.10.2013 року

Вадим Петрович Колєчкін,
к.і.н.,провідний науковий співробітник відділу археографії та використання документів

(Усі авторські права на матеріал захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Преса Єлисаветграда періоду 1918-1927 р., яка зберігається в архіві, представлена виданнями „Голос юга”, „Известия/Вісті”, Зиновьевский пролетарий” та „Красный путь/Червоний шлях”.

Газета „Голос юга”, що видавалася у 1918-1919 рр. містила, як і у дореволюційні часи, рекламні оголошення, огляд закордонних, вітчизняних і місцевих новин, різноманітні розпорядження влади, рецензії на виставки, спектаклі та кінофільми, що демонструвалися у місті. Іноді в газетах траплялися есе на суспільно-філософські теми. Характерним для преси цього періоду є бажання журналістів підлаштуватися під потреби кожної нової української влади.

Так у період гетьманату П.Скоропадського у газеті „Голос юга” багато статей присвячено українській мові та культурі, самому поняттю „українське”. Це були і журналістські роздуми, а також інформація про публічні лекції на українську тематику.

У період денікінщини газета багато уваги приділяла справам суспільної допомоги Добровольчій армії, зокрема кампанії збирання теплих речей для добровольців наприкінці 1919 р. Постійною темою для газети були події на північному Кавказі, де денікінська військова адміністрація звинуватила Кубанську Раду у „самостійництві” і саботажі потреб Добровольчої та Донської армій. Докладно були подані звістки про розгін Ради денікінцями. Багато уваги було приділено звірствам більшовиків, як реальним, так і уявним, важкому становищу у містах, що перебували на радянській території, а також жаданому наближенню „народного повстання” проти більшовицької „тиранії”.

З іншого боку вражає бідність звісток з головного напрямку денікінсько-більшовицького протистояння. У час, коли Червона армія під Орлом та Воронежем фактично переломила перебіг боротьби на свою користь і вже поступово наближалася до кордонів України, у єлисаветградській пресі все ще друкувалися або переможні вісті з фронтів, або ніяких. Відносно небагато уваги приділялося місцевим подіям, але сам характер хроніки навіює думки про нестабільність якраз денікінського тилу. Це і хуліганські витівки денікінських офіцерів, безконтрольне вирубування садів, лісів та гаїв населенням на паливо, жорстока боротьба з повстанським та підпільним рухом генерала Слащова.

Вже через місяць після виходу останнього номеру газети „Голос юга” у Єлисаветграді видавалася вже інша газета - друкований орган повітового виконавчого комітету Ради і профспілкового комітету „Ізвестия/Вісті”. Встановлення більшовицької влади змінило і характер преси. Головними у випусках стали не рекламні оголошення, а розпорядження центральних органів радянської влади. У газетах містилися докладні відомості з фронтів, звернення до колишніх радянських службовців щодо відновлення діяльності їхніх установ, заклики допомоги тепер вже Червоній армії, місцеві новини про боротьбу з розрухою, тифом, кримінальним та політичним бандитизмом. У більшовицький пресі відчувався підйом притаманний переможцям, редакція газети не боялася друкувати вісті про невдачі на фронті, вісті про звірства білогвардійців носили конкретний характер

У 1920х роках Єлисаветграді, пізніше Зинов’євську видавалися дві газети - „Красный путь”(орган повітового виконкому), яка з 1924 р. у зв’язку з українізацією була перейменована у „Червоний шлях”, та „Зиновьевский пролетарий”(орган повітового комітету ВКП(б)), що так і залишилася російськомовною. Пояснювалось це тим, що „Червоний шлях” вважався селянською газетою, а сільське населення вважалося українським. Міське населення у той час головним чином було російськомовним, тому і міська газета видавалася російською мовою. Більшість обсягу обох видань було відведено центральним новинам. Багато уваги в повітовій пресі приділялося міжнародним питанням. У 1921 р. головною темою була допомога голодуючим Поволжя, з весни 1922 р. - боротьба з голодом на Півдні України, у тому числі на Єлисаветградщині. У газетах 1924/1925 обговорювалися пленуми ЦК, з’їзди партійних делегатів, боротьба з троцькистсько-зинов’євською опозицією. У 1927 р. у зв’язку з загостренням міжнародної ситуації багато місця було присвячено військовій підготовці населення.

З іншого боку газета „Червоний шлях” багато уваги приділяла питанню розповсюдження нових агротехнічних прийомів, пропаганді агрономічних знань, економічних знань для селян з метою позбавлення їх від залежності від спекулянта-перекупщика. Багато місця було відведено пропаганді сільськогосподарської кооперації у формі колективних господарств, критиці куркулів та священиків різноманітних конфесій.

„Зиновьевский пролетарий” більше уваги приділяв розповсюдженню економічних та юридичних знань для робітників, що працювали на приватних власників, слідкував за тим, аби оренда підприємства не перетворювалася на його ліквідацію, пропагував „комсомольсько-молодіжний” спосіб життя на противагу непманівському.

Історія преси на Кіровоградщині добре ілюструє роль і місце журналістики у житті нашого міста. Незалежно від часу і доби журналісти Кіровоградщини завжди намагалися бути на вістрі подій, що відбувалися навколо міста і в самому місті, завжди тримали у вітрилах політичний вітер і намагалися не відставати від віянь епохи.