Музика Чайковського у Єлисаветграді

Лариса Пасічник,
заступник начальника відділу археографії та використання документів Державного архіву Кіровоградської області
Газета "Народне слово", 12 грудня 2013 р., № 50, ст.8

(Усі авторські права на статтю захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Період 1918-1919 років, охарактеризований одним із дописувачів відомої єлисаветградської газети „Голос Юга” як „безумный бег исторических событий”, відтворював строкату картину життя провінційного міста. Війни (Перша світова, Громадянська), зміна політичної влади, загострення протиріч у суспільстві – все, що переживала колишня Російська імперія на даному етапі, ставало домінуючим настроєм вказаної картини. Тому звертають увагу в цьому хаосі прояви іншого життя, гармонійного, з поверненням до одвічних цінностей.

Місто потребувало самого необхідного, що допомагало б людям вижити, але діяльність товариств, пов’язаних з розвитком культури та мистецтва, не призупинялася. До Єлисаветграда приїздили гастролюючі групи артистів. Та і в самому місті театральне та музичне життя не завмирало, попри вибухи та постріли. „Товариство любителів науки і мистецтва” було досить-таки дієвим у напрямку естетичного розвитку містян. У періодичних виданнях того часу повідомлення про проведення музичних вечорів, присвячених творчості Йоганнеса Брамса, Олександра Даргомижського, Антона Рубінштейна, публікувалися разом з відомостями про прибуття до міста поранених, засідання комісії з організації домової охорони, збір пожертвувань для сімей загиблих, доставку вагона дуже цінного в цих умовах вугілля, організацію добровільного загону захисників Єлисаветграда.

Відомо, що в рік смерті Чайковського в Петербурзі відбувся концерт, присвячений корифею, за участі композитора Римського-Корсакова, який виступив у якості диригента симфонічного оркестру та єлисаветградця Фелікса Блуменфельда, який звернув увагу публіки своєю грою на фортепіано. Єлисаветградське „Товариство любителів науки і мистецтва” виступило ініціатором вшанування пам’яті Чайковського: у жовтні 1918 року минало 25 років від дня смерті уславленого композитора. Газета „Голос Юга” від 25 червня 1918 року повідомляла, що Товариством було створено комітет, який візьметься за організаторську роботу. Програма майбутніх вечорів, на думку членів комітету, повинна мати музичну, літературну, а також „декоративну” складову, тому запрошення до участі в концерті мали б отримати представники різних творчих напрямків. На щастя, як зазначено у публікації, Єлисаветград має необхідний потенціал в особах піаністів, скрипалів, співаків та майстрів, наділених ораторським талантом.

Було вирішено, що очолювати комітет запросять єдину представницю роду Давидових Н.Дикову, яка мешкала на той час у Єлисаветграді. Відомо, що сестра Петра Ілліча була одружена із Львом Давидовим – власником села Кам’янка в Чигиринському повіті. Українська тема не була чужою в творчості та житті композитора. Його родовід бере початок від козака Федора Чайки з Полтавщини. Дід майбутнього класика (теж Петро) навчався в Києво-Могилянській академії, згодом доля привела його до Петербурзького військово-польового госпіталю. Перебуваючи у столиці, у новому оточенні Петро Федорович Чайка змінив своє прізвище, став Чайковським. Можливо, вплив українського фольклору на творчість онука – Петра Ілліча, народженого у В’ятській губернії, зумовлено генетично. Вісімнадцять років поспіль він приїздив на Україну, де перебував по декілька місяців, писав свої відомі твори, товаришуючи з композитором Віталієм Лисенком, брав участь у постановці його опери „Тарас Бульба”. Плодотворними стали поїздки Чайковського до Браїлова, Тростянця, Кам’янки.

До Кам’янки, де жила сестра композитора, він навідувався у 1878, 1880, 1881 та 1882 роках. У цій місцевості Чайковський працював над всесвітньо відомими нині творами: операми „Євгеній Онєгін”, „Мазепа”, „Орлеанська діва”, балетами „Лебедине озеро”, „Спляча красуня” та ін.

Повернімося до єлисаветградських подій 1918 року, коли у місті розпочали підготовку до вшанування пам’яті корифея. План майбутнього дійства організатори склали розширений, зокрема він передбачав за участі В.Дикової звернутися до мешканців Кам’янки для отримання відомостей про перебування там композитора, а також „произвести снимки мест и предметов, относящихся к его личности”. Вечір пам’яті планувалося провести двічі – перший, платний, 25 жовтня (7 листопада за новим стилем) 1918 року (через певний час у цей день організовуватимуться пафосні концерти з іншого приводу) та 26 жовтня – безплатний, для учнівської молоді Єлисаветграда. Програма мала три відділення та включала різножанрову музику Чайковського. Організатори запросили виступити світський, а також і церковний хор, який виконав „Отче наш”, „Тебе поем”, „Достойно” із не досить відомої „Літургії” Петра Чайковського. Міська влада не лишилась осторонь від проведення вечорів музики композитора. „Горуправа дает энергию с 6 часов до 2 часов ночи, зал общественного собрания предоставляется устроителям бесплатно”, – повідомлялось у газетній хроніці. Про значущість для життя єлисаветградської громади вшанування пам’яті композитора-генія говорить те, що запрошення на музичний вечір отримали земська та міські управи, учбові заклади, Товариство „Просвіта”, Товариство грамотності, Єврейська община, Польське благодійне Товариство, судове відомство, „по которому числился Чайковский до поступления в консерваторію”, випусники Московської та Петербурзької консерваторій, які перебували в місті.

Того дня, 25 жовтня, в Успенському соборі – найстарішому в Єлисаветграді – було відслужено панахиду за померлим. Ім’я Чайковського згадувалося і настоятелем, отцем Стояновським під час проведення ним літургії у церкві духовного училища.

Наступний 1919 рік, незважаючи на драматичність реалій, не позбавив городян можливості слухати чудову музику. Г.Нейгауз в одному з листів зазначав: „Елисаветград никогда не переживал такого расцвета музыкальной жизни, как в лето 1919 года”. Концерти композитора Шимановського, скрипаля Лип’янського, співачки Баланової, які проводилися в залах жіночої гімназії та „Общественного собрания”, мали великий успіх. До творчого спадку Чайковського єлисаветградці поверталися неодноразово. 1 вересня 1919 року в місті прозвучала опера „Євгеній Онєгін”. Над постановкою, як повідомлялося на газетних сторінках „Голоса Юга”, працював об’єднаний склад – „оперное товарищество состоит из двух треть профессионалов, остальной состав – местные и иногородние любители”. За місяць потому, 30 жовтня 1919 року, із скромного повідомлення в газеті дізнаємося, що відбувся вечір пам’яті Петра Чайковського. Не потребує пояснень намагання людей в умовах драматичних змін в оточуючому світі мати непохитну основу, завдяки якій душа зберігається живою. І такою основою стала музика Петра Чайковського, яка увічнила ім’я свого творця. Важлива ознака творчості композитора підкреслена в газетній публікації, яка вийшла напередодні концертів у 1918 році: „Мелодия, которая начинает „Евгений Онегин”, объединяет нас всех, на какие лагери мы не делились бы”.

---