Олександр Панасович Фурлет
(фото фронтовика)

Юлія Костенко,
старший науковий співробітник відділу інформації та використання документів Державного архіву Кіровоградської області
Газета "Народне слово", 21 лютого 2013 р., № 8 (3078), ст.7

(Усі авторські права на статтю захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

  Майже два з половиною роки Олександр Фурлет (народився 27 липня 1917 р. у м. Олександрії) провів у гітлерівській окупації. Роки сліз, горя та смертей не залишили байдужим нікого. Жага помсти окупантам весь час вогнем палала в душі молодого чоловіка. При першій же можливості Олександр Панасович пішов на фронт.

Воїном 95-ї гвардійської стрілецької дивізії він став восени 1943 року, коли її військові частини звільнили від фашистських загарбників його рідну Олександрію. За власним бажанням Олександра Панасовича було направлено до розвідгрупи 287-го гвардійського стрілецького полку. Розвідка — очі та вуха армії. Жодна військова операція не проходила без даних розвідгрупи. Розвідники працювали безперервно: і вдень, і вночі. Діяли, коли війська тримали оборону, коли йшли в наступ, і навіть тоді, коли військова частина була на вимушеній тимчасовій перерві. Основною метою розвідгруп було забезпечення головного командування всією необхідною інформацією про супротивника.

Олександр Панасович швидко зарекомендував себе відважним розвідником, завдяки чому став командиром пішої розвідки полку. Розвідгрупи він завжди очолював особисто. Олександр Фурлет діяв хоробро, чітко та уміло, надихаючи солдат своїм прикладом. Його характеристика свідчить: «Будучи на посаді командира пішої розвідки, показав особисту сміливість, хоробрість і рішучість у боях з німецько-фашистськими загарбниками».

 

Під час підготовки наступу на Кіровоград група розвідників на чолі з Олександром Панасовичем Фурлетом вела спостереження за одним із сіл поблизу Кіровограда. Незабаром з'явився легкий німецький літак і приземлився на краю села. З літака вийшов льотчик з невеликим пакунком у руках (швидше за все, з поштою) та зайшов у крайній будинок. Незважаючи на те, що село було переповнене німцями, Фурлет вирішує брати льотчика, адже будь-яка інформація перед наступом є надзвичайно важливою. Прокравшись городами до потрібного будинку, розвідники ввірвалися в оселю та схопили німця, після чого тихо та непомітно повернулись до розташування полку. Після допиту виявилося, що полонений був не менш цінною знахідкою для розвідників, як і та пошта, що була перехоплена. Вкотре розвідгрупа Олександра Панасовича дістає таку цінну для командування дивізії інформацію. За цей героїчний вчинок командир розвідки був нагороджений медаллю «За відвагу».

Навесні 1944 року війська 95-ї дивізії дісталися берегів Дністра й зайняли плацдарм на правобережжі. Розвідка велась цілодобово. Солдати помітили, що німці ведуть спостереження і корегують вогонь по передовій з двох невеликих будинків, що стояли осторонь інших. Фурлет та декілька його розвідників крадькома пробралися до будинків та захопили там чотирьох спостерігачів. Повернувшись у розташування полку. Олександр Панасович особисто передав німців командиру дивізії генералу А. І. Олійникову.

Після того, як ситуація біля берегів Дністра стабілізувалася і війська дивізії готувалися до рішучого наступу, розвідка діяла особливо активно. Одного разу Олександр Панасович зі своєю розвідгрупою зайняв позиції поблизу невеличкого озерця, де про ходила центральна дорога. Недалеко від розвідників зупинилось авто, з якого вийшли водій та німецький офіцер — вирішили скупатися. Не встигли вони й оком змигнути, як бійці схопили офіцера, посадили в авто та стрімголов вирушили до розташування штабу. Погоня була, але марно. Розвідники повернулись цілі та неушкоджені, ще й привезли дуже цінного полоненого. Саме за цей героїчний вчинок Олександра Панасовича Фурлета було нагороджено орденом Слави III ступеня.

Пройшовши безліч випробувань, Олександр Панасович залишався скромним та стриманим. Його бойові подвиги заслуговують не тільки поваги та захоплення, а й довічної пам'яті. Сам Фурлет коментував свої заслуги так: «Було безліч інших не менш ризикованих епізодів, але з часом багато чого забувається. Адже ми тоді не думали про історію, потрібно було лише нещадно громити ворога, звільняти народи від гітлерівської чуми».

Після закінчення бойових дій Олександр Панасович не сидів без діла, до останнього був першим у боротьбі за хліб. Він працював головою колгоспу, був секретарем парткому, неодноразово обирався депутатом Олександрійської райради, 18 років був членом Олександрійського райкому партії.

Підготовлено за документами особового фонду Лізи Дмитрівни Сергієнко, вчителя історії, відмінника народної освіти УРСР, директора історико-краєзнавчого музею с. Велика Северинка Кіровоградського району.

---