До Міжнародного дня жертв Голокоста

Текст виступу на Кіровоградській обласній телерадіокомпанії
27.01.2014 року

Колєчкін Вадим Петрович,
к.і.н.,провідний науковий співробітник відділу археографії та використання документів

(Усі авторські права на матеріал захищено.
При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Термін Голокост вперше був вжитий лауреатом Нобелівської премії письменником Елі Везелем. Означає цей термін расову політику гітлерівського керівництва, спрямовану на повне знищення євреїв у Європі. Голокост – слово давньогрецьке, означає «тотальне спалення», «знищення вогнем», «жертвоприношення». Воно стало символом трагедії європейського єврейства, у полум’ї якої згоріло від 4 до 6 млн. жертв. У Ізраїлі та деяких інших країнах використовується також термін «Шоа», що означає «катастрофа»

1 листопада 2005 р. Генеральна Ассамблея ООН ухвалила резолюцію №60/7 яка оголошувала 27 січня Міжнародним Днем пам’яті жертв Голокосту. Саме у цей день у 1945 р. радянські війська звільнили найбільший німецький концентраційний табір Освенцім, у якому за роки Другої Світової війни нацистами було знищено не менше 1,5 млн. в’язнів, і який став символом Голокосту.

На території України відомо 248 місць масового поховання тільки осіб єврейської национальності, найвідоміше з них – Бабин Яр у Києві. Загальна кількість жертв серед українських євреї в сягає 1,2 млн. чоловік.

Не оминула трагедія і Кіровоградщину. Документи архіву засвідчують цілеспрямований характер знищення євреїв. Якщо ліквідацію «неарійських» народів німці відкладали на час після остаточної перемоги, то нищення євреїв вважалося невідкладним завданням. У часи окупації українцю або росіянину для того щоб бути розстріляним або повішеним потрібно було співробітничати з партизанами, бути комуністом чи комсомольцем, вчинити якусь крадіжку, саботувати роботу у колгоспі, ну принаймні просто потрапити під гарячу руку німцеві або поліцаєві, але для знищення єврея було достатньо того, що він єврей.

Більшість актів знищення єврейського населення, як свідчили очевидці та матеріали розкопів відносилися до кінця 1941-першої половини 1942 р., проте і у 1943 р. акти пошуку та ліквідації євреїв продовжувалися.

Серед численних прикладів можна навести приклад нищення євреїв у Златопільському районі. За даними очевидців у листопаді 1941 за розпорядженням гебітскомісара Гінца до 1200 євреїв були зігнані у концтабір м.Златопіль, розташований у приміщеннях колишньої дитячої колонії. Протягом 1942-43 рр. всі в’язні концтабору були знищені. Частину їх розстріляли у Туріянському яру, частину задушили газом у підвалі автомобільної майстерні. Трупи скидали у колодязі, завалюючи їх камінням. Тільки у самому Златополі було заарештовано і знищено 77 чоловіків, 103 жінки, та 235 дітей еврейської національності, їхню долю розділили 17 українців.

6 травня 1942 до с.Тишківка прибули 15 співробітників СД з Первомайська, які здійснили з допомогою місцевої жандармерії та поліції планомірні арешти і розстріли євреїв. Тільки за один день у селі було заарештовано 30 єврейських жінок, 3 стариків та 28 дітей, яких вивезли до селища Медишине і розстріляли всіх. Загалом перелік ростріляних у Тишківському районі за період окупації складає 96 осіб.

У Пісчано-Бродському районі області з 1939 р. існував колгосп «Труд» у селищі Ново-Глиняний. Все населення колгоспу складали євреї, які з’їхалися сюди працювати з усього району – загалом 50 сімей. З відступом радянської армії частина населення евакуювалася. Улітку 1941 р. німецькі окупанти за допомогою місцевого старости та поліцаїв знищили 74 єврея, які залишилися у селищі.

Особливо кричущим фактом можна вважати знищення нацистами та їх посібниками вихованців Липовеньківського дитячого будинку у Голованівському районі області. У січні 1944 р. до дитячого будинку з Голованівська прибули представник німецької жандармерії, кілька місцевих поліцаїв та німецький лікар Шолль. Дітей зібрали у одному з приміщень будинку і пообіцяли їм покатати на санях. Далі окремі групи дітей вивозили до заздалегідь виритої ями за одним з приміщень дитячого будинку. Біля ями дутей роздягали, ставили на коліна і розстрілювали, після того як були розстріляні всі 36 сиріт віком від 4-х до 9-ти років, яму загорнули снігом та навозом.

Це лише кілька прикладів з численної череди злочинів проти людяності, які здійснили німецькі окупанти та їх посібники на Кіровоградщині. Загальну чисельність жертв єврейського населення Кіровоградщини самі окупанти оцінювали у 9700 душ тільки мирного населення, не рахуючи євреїв – військовополонених, що загинули у таборах на території області. У багатьох жертв при розкритті могил знаходили не тільки вхідні та вихідні отвори від куль, але й вибиті зуби, зламані ребра, кінцівки, щелепи, носи, роздроблені черепи.

У Державному архіві Кіровоградської області зберігаються численні документи, які добре ілюструють акти знищення мирного населення, які дуже часто супроводжувалися знущаннями та звірячими катуваннями жертв. Це і свідчення очевидців, які у більшості випадків підтверджувалися актами розкриття могил, місць масового поховання, і матеріали окупаційної адміністрації. З частиною наших документів можна ознайомитися на сайті архіву. Колекція поки що невелика, але виявлення документів триває і вона буде поповнюватися і далі, адже про Голокост повинні знати всі, аби подібні трагедії не повторювалися у майбутньому.