У вирі воєнного лихоліття
Бурковський Анатолій Трохимович
(10 березня 1916 р. – 17 жовтня 1985 р.)

Ольга Салоїд,
бібліограф І категорії відділу археографії та використання документів
Державного архіву Кіровоградської області
Газета "Народне слово", 07 серпня 2014 р., № 34 (3156), ст.7

(При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)
Велика Вітчизняна війна – одна з особливо складних, неоднозначних і суперечливих сторінок в історії нашого народу. Вона була найтяжчою й найжорстокішою з усіх воєн, які будь-коли переживали Україна, Білорусія та інші держави, що були в неї втягнуті. У тривалій боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками вона явила світові незгасимі приклади мужності й самовідданості людей.

У Держархіві Кіровоградської області зберігається особовий фонд людини, чий допитливий розум, спостережливість, невичерпна енергія, незвичайна працьовитість залишили помітний слід в історії. Це військовий командир, Герой Радянського Союзу Анатолій Трохимович Бурковський. Із його фронтових документів та фотографій ми дізналися про неординарну, але характерну для радянської доби, життєву історію.

Народився Анатолій Трохимович в місті Новоград-Волинський Житомирської області в сім'ї робітника. Закінчив школу-семирічку, Київський газетний технікум, у 1938 році – історичний факультет Харківського педінституту. Працював директором середньої школи в селі Дубрівка Баранівського району Житомирської області.

У боях Великої Вітчизняної з 1941 року воював на Південно-Західному, Калінінському і 1-му Прибалтійському фронтах. З 1942 року – він командир стрілецького батальйону.

У документах особового фонду є вирізка з газети «Вперед», в ній докладно розповідається про рішучість та хоробрість, яку проявив Бурковський у боях біля річки Лієлупе. 13 та 14 вересня 1944 року стрілецький батальйон під командуванням майора Бурковського готувався до атаки міцно укріплених оборонних рубежів фашистів. Перед світанком, коли туман застелив болотисту низовину і заплаву річки Лієлупе, що протікає на кордоні Латвії і Білорусі, прозвучали звуки потужної артилерійської підготовки. По ворогу били гармати прямою наводкою. Як тільки артилерійський вогонь перекотився в глибину ворожої оборони, батальйон Бурковського вплав на підручних засобах і надувних човнах форсував річку і відразу за вогняним валом увірвався в першу траншею гітлерівців. Зав’язався жорстокий бій, під час якого було захоплено першу, а потім і другу траншеї ворога. Батальйон вийшов у тил ворожої оборони, продовжуючи нещадний бій. Під вечір дивізія, до котрої входив разом із своїм 935-м стрілецьким полком 3-й батальйон Бурковського, повністю заволоділа головною лінією оборони ворога.

Батальйон Бурковського, перебуваючи на вістрі головного удару, вирушив у тил і зав’язав жорстокий, аби заволодіти важливим шосе Баузка – Рига.

Фашисти зрозуміли, що їм загрожує оточення і кинули в бій танки. У цей день батальйон відбив чотири атаки ворога. На ранок знову атаки. Без артилерійської підготовки ворог кинув на позиції Бурковського шість «тигрів» і значну кількість мотопіхоти. Та майор продемонстрував приклад мужності і героїзму. Він підпустив ворожий танк на 10-15 метрів і кинув у нього одну за одною протитанкові гранати, а потім підняв бійців в атаку. У цьому бою комбата було поранено, та він не залишив бойових рубежів. У боях 14-20 вересня батальйон Бурковського вклинився в глибину оборони ворога на двадцять кілометрів і дав можливість ввести в прорив дивізії і корпуси 43-ї армії. За ці бої Бурковському було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Далі він продовжував громити ворога вже у званні Героя.

У жовтні 1945 року наш земляк демобілізувався і почав працювати спочатку заступником начальника Новоград-Волинського відділу військторгу. З 1949 по 1951 рік – завідуючим облторгвідділом Дрогобицького обласного виконкому, з 1951 по 1953 роки – завідуючим планово-фінансовим відділом Дрогобицького обкому Компартії України, з 1954 року – головою правління Дрогобицької обласної споживчої спілки.

З березня 1959 року по липень 1975-го Анатолій Трохимович Бурковський працював головою правління Кіровоградської облспоживспілки. З вересня 1975 р. по жовтень 1985-го – директором Кіровоградського кооперативного професійно-технічного училища. Помер 17 жовтня 1985 року. Похований у Кіровограді, на Меморіальному комплексі «Фортечні вали».


11.08.2014