Данило Сидорович Маєтний

Ольга Салоїд,
бібліограф відділу археографії та використання документів Державного архіву Кіровоградської області
Газета "Народне слово", 13 березня 2014 р., № 11 (3133), ст.6

(При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Народився 3 травня 1924 року в с. Веселий Кут Новоукраїнського району Кіровоградської області


Каждый день, каждый час
Крепнет мужество в нас,
В бой идут молодцы-пехотинцы...
С черной свастикой гад
Не вернется назад,
Получив из винтовок гостинцы.


Не вернутся фашисты обратно,
Смерть найдут они в русских полях.
Бей, товарищ, врагов безпощадно,
Стань героем в жестоких боях...

Ці рядки — уривок із пісні, з якою піхотинці йшли в бій з ворогом. Відомий вислів “Коли говорять гармати, музи мовчать” в історії не завжди підтверджувався. Так було і в роки Великої Вітчизняної війни. Стріляли гармати, гуркотіли танки, йшла в атаку піхота, горіли міста і села – навколо вирувало лихоліття, але піхотинці піднімали бойовий дух піснею.

Серед бійців-піхотинців воював і Данило Маєтний. На передову наш земляк потрапив у складі II Українського фронту. У Великій Вітчизняній війні молодий воїн брав участь у запеклих боях з гітлерівцями за декілька міст, але чи не найпам’ятнішим було визволення Будапешта.

Операція почалася у перший день нового року. У ніч на 2 січня піхотна дивізія перейшла по льоду Дунай і, ударивши в тил, забезпечила швидке пересування танкового корпусу по шосе Комарно-Будапешт. Німецькі війська, намагаючись застати радянські з'єднання зненацька, уклинилися в їх оборону на північний захід від Секешфехервара. Але досягнутого короткочасного ефекту несподіваності виявилося недостатньо: радянська армія відреагувала на цей рейд дуже швидко, і через деякий час положення було повністю відновлене.

Цей період став чорним для німецької групи армій «Південь»: обидва її удари не принесли успіху. Не втрачали часу радянські війська, стрімко просувалися вперед. Під час запеклих сутичок бракувало часу піклуватися про поранених, гасити пожежі та ховати убитих.

На численних ділянках, де нашим військам вдавалося глибоко уклинитися в міську оборону, встановлювали гучномовці, через які в перервах між артилерійськими залпами і розривами бомб закликали німців здаватися. Будапештський гарнізон, здавалося, бився з останніх сил. Снаряди і патрони закінчувалися, але Гітлер забороняв військам прориватися з міста. Впродовж наступних декількох днів радянські війська вели важкі бої, утримуючи фронт на обох флангах озера Веленце.

Трагедія на Дунаї, в районі Будапешта, добігала свого логічного кінця. З тим жахом, що панував у місті з облогою Будапешта, може порівнятися лише, мабуть трагедія Сталінграду.

Це був найтриваліший штурм міста за період Другої світової війни. Стратегічна наступальна операція радянських військ тривала 108 діб. За цей час війська II та III Українських фронтів розгромили 56 дивізій і бригад ворога, заплативши за перемогу 80-ма тисячами загиблих і втричі більшою кількістю поранених.

Уже досвідчений воїн, наш земляк, Данило Маєтний також брав участь у боях за Прагу, Відень, Берлін. Пройшовши люті бої, отримав медалі «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», «За звільнення Праги», «За захоплення Берліна». За мужність та героїзм був нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни II ступеня.

Після війни Данило Сидорович повернувся у рідне село, працював трактористом та докладав максимум зусиль, щоб відбудувати рідний край.

Матеріали підготовлено за колекцією документів Ветеранів Великої Вітчизняної Війни (1941 – 1945 рр.) Державного архіву Кіровоградської області.

---