У пеклі Бухенвальда

Ольга Салоїд,
бібліограф І категорії відділу археографії та використання документів
Державного архіву Кіровоградської області
Газета "Народне слово", 10 липня 2014 р., № 30 (1352), ст.6

(При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Від самого слова "Бухенвальд" болем і гнівом наповнюються серця багатьох людей. Тут колись жили і творили великі німецькі поети Гете і Шиллер. Поблизу міста Веймара, на горі Еттерсберг, яку так любив творець безсмертного «Фауста», де й нині росте знаменитий «Дуб Гете», фашисти збудували один з найбільших і найстрашніших концтаборів – Бухенвальд, що спочатку став місцем знущань над патріотами Німеччини, які виступали проти гітлерівського режиму, а пізніше жорстокою фабрикою смерті й для цивільного населення всієї Європи.

Першу партію радянських офіцерів, пригнаних у Бухенвальд пішки, гітлерівські кати вбили в старій стайні, яка знаходилася поблизу табору. Пізніше в цій стайні есесівці обладнали кімнату з ростоміром, де пострілами в голову вбили 8483 людини. У блоці № 2 (крематорій) фашисти організували виробництво наочних медичних посібників з частин людського тіла, які були розіслані по німецьких навчальних закладах.

Ця драматична сторінка Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років доволі докладно висвітлена у документах особового походження Я.П.Тадеуша, які зберігаються у Державному архіві Кіровоградської області.

У 1941 році Яків Павлович Тадеуш був поранений у бою і потрапив у полон. Чотири роки – з 1942-го по 1945-й – чоловік перебував у пеклі, яке створили на землі нацисти. Бухенвальд став уособленням смерті, страждань, потворної, безбожної, нелюдської суті фашизму. У спогадах, які залишив Тадеуш, детально описане життя табору і боротьба його в’язнів, які навіть у жахливих умовах, створених нелюдями в одному із найзловісніших місць на планеті, зберегли силу духу.

У спогадах Я.П.Тадеуша детально описані знущання, які тривали три з половиною роки. У таборі часто гриміли постріли, з крематорію розповзався запах паленого людського м’яса. На ранковій та вечірніх перевірках, якщо були хворі, їх просто кидали на лавки в кінці шеренги – по радіо фашисти попереджали: «У таборі немає хворих, є лише живі і мертві». Кожен день у таборі починався з очікування смерті. Тяжко працювали на будівництві: по 5-6 чоловік впрягалися у вози і транспортували каміння, яке приносили в’язні з каменоломні на руках. Холодними осінніми днями, щоб хоч якось зігрітися, зав’язували рукава гімнастерок мотузками і насипали за пазуху тирсу. Великим щастям було знайти паперовий мішок з-під цементу і зробити з нього майку. Фашистські варвари намагалися перетворити людину в жалюгідного й слухняного раба, знищити в ньому все людське. Та вони прорахувалися.

У Бухенвальді діяла підпільна комуністична організація «Інтернаціональний комітет», до якої входили підпільні організації представників 19 країн. На неї в’язні покладали всі надії. Шляхом до визволення було збройне повстання. Та його потрібно було як слід підготувати. Яків Павлович Тадеуш був одним із активних учасників підпільної організації концтабору, основними завданнями якої в умовах надзвичайної конспірації були спротив та антифашистська боротьба.

Почалося нагромадження зброї, боєприпасів, які добували при бомбардуванні містечка СС літаками союзників. У 1944 році, коли американські бомбардувальники розгромили воєнний завод табору, німці послали в’язнів розбирати руїни, гасити пожежі. Звідти приносили частини пістолетів, гвинтівок. У каналізаційних трубах ховали зібрану зброю. Радянська підпільна організація об’єднувала 1176 патріотів. В їх арсеналах зберігалося 87 карабінів, 150 ручних гранат, 110 пістолетів, 300 ножів і кинджалів, стільки ж пляшок із запалювальною сумішшю, один ручний кулемет.

Весна 1945 року принесла визволення людству. Неминуче наближалася розв’язка. Залишалися лічені не тільки тижні, але й дні фашистського рейху. Але за колючим дротом концтаборів, як і раніше, перебували в’язні усіх країн Європи. Це були небезпечні свідки злочинів третього рейху. З підземної канцелярії надійшов категоричний наказ Гітлера: жоден в’язень не повинен потрапити до рук союзних військ. Есесівські фабрики смерті почали працювати з підвищеним навантаженням. Сумна доля чекала і в’язнів Бухенвальда. Однак 11 квітня табір повстав. Усі загони діяли злагоджено і чітко. Вхідні ворота було взято штурмом. Протягом двох годин кипіла затята боротьба. З 12 по 14 квітня повсталі тримали оборону. Було захоплено навіть чимало трофейної зброї. Вражає, що перемогли смерть виснажені в’язні – живі скелети, туго обтягнені шкірою, у смугастому одязі каторжан. Це був небачений подвиг антифашистів – славних синів багатьох націй. В’язні, які лишилися живими, називали 11 квітня 1945 року своїм другим днем народження.

19 квітня визволені в’язні Бухенвальда чотирма мовами прийняли клятву: «Ми, колишні в’язні Бухенвальда: росіяни, французи, поляки, чехи, німці, іспанці, італійці, австрійці, бельгійці, голландці, англійці, люксембуржці, югослави, румуни, угорці – спільно боролися проти СС, проти нацистської банди за наше особисте визволення. Ми твердо були переконані: наша справа справедлива, перемога буде за нами!

Ми присягаємо перед усім світом, що припинимо боротьбу тільки тоді, коли останній фашистський злочинець постане перед судом народів.

Знищення фашизму з усім корінням – наше завдання».

З 16 липня 1937 року по 31 березня 1945 року в Бухенвальді було ув’язнено 238980 осіб. 56545 чоловік загинуло, близько 21 тисячі було звільнено у квітні 1945 року, понад 161000 чоловік були послані працювати на воєнні заводи чи потрапили в інші концтабори.

11 квітня стало Міжнародним днем звільнення в’язнів Бухенвальда і багатьох концтаборів Німеччини.


14.07.2014