Про що писав журнал «Волшебный фонарь»

"Про що писав журнал «Волшебный фонарь»"

Роман Базака,
провідний археограф відділу археографії та використання документів
Державного архіву Кіровоградської області
“Нова газета”, №7, 18 лютого 2016 року, стор. 11

(При передрукуванні та використанні матеріалу
посилання на Державний архів Кіровоградської області обов'язкове)

Уже на початку ХХ століття вчителі для увиразнення навчального матеріалу застосовували проектори. Їх використанню у Єлисаветграді початку ХХ століття був навіть присвячений спеціалізований часопис «Волшебный фонарь».

На початку ХХ століття у Єлисаветграді функціонувало шість навчальних закладів: жіноча та чоловіча гімназії, приватна чоловіча гімназія М. Крижановського, приватна жіноча гімназія А. Єфимовської, приватна жіноча гімназія М. Госслен, свій навчальний заклад мала єврейська громада – єврейська приватна гімназія Шаллит, існував ряд закладів із підготовки військових. Паралельно з наукою та освітою розвивалися промисловість та виробництво. Стрімкий технічний прогрес спонукав суспільство активно «автоматизуватися», з’являлися машини та різноманітні технічні засоби, розвивалася машинобудівна галузь, відповідно – виник значний попит на науково-технічну інформацію.

У 1899 році педагог та журналіст Микола Опанасович Пашковський заснував часопис «Волшебный фонарь», перший номер побачив світ у січні 1901 року. В перший рік вийшло чотири номери. Видавався журнал до 1907 року. Редакція розміщувалася на вулиці Миргородській, буд.16 (сьогодні – Калініна).

Журнал був присвячений постановці й організації народних та освітніх читань для учнів та наукових демонстрацій на лекціях за допомогою чарівного ліхтаря. Розтлумачимо: «Чарівний ліхтар» – це проекційний апарат, широко розповсюджений в XVII – на поч. ХХ ст. Він складався з дерев’яного або металевого корпусу, в якому розміщувалося джерело світла: свічка або лампада, пізніше – електрична лампа. Зображення, нанесені на пластини зі скла, проектувалися крізь оптичну систему на спеціальний екран. Чарівний ліхтар став прототипом усіх проекційних апаратів.

Микола Опанасович безкоштовно розповсюджував журнал по навчальних закладах, народних читальнях та бібліотеках. У журналі зазначалося, що всі передплатники видання безкоштовно користуються порадами редакції та можуть звертатися за довідкою з питань спеціалізації журналу. Передплата коштувала 1 карб. на рік.

Деякі дослідники зазначають, що журнал був присвячений методиці викладання, такий висновок є не точним, оскільки проблеми методики викладання не є основними в програмі журналу й займають малопомітне місце серед інших публікацій. Часопис по праву можна вважати науково-технічним, про що свідчить його контент. Скажімо, в №1-2 за 1901-й рік розміщений матеріал берлінського професора І. Фогеля «Ацетиленове освітлення», в якому йшлося про новітні дослідження з ацетиленом та використання його як джерела світла чарівного ліхтаря.

На звороті титулу кожного номеру зазначалася програма видання: 1) постанови влади щодо народних читань; 2) витяги зі звітів комітетів народних читань; 3) удосконалення в техніці чарівного ліхтаря та картин до нього, виготовлення картин; 4) нові прилади та знаряддя для освітлення; 5) настанови, як керувати ліхтарем та демонструвати в ньому наукові досліди; 6) організація та устрій аудиторії народних будинків; 7) текст до нових читань із картинками; 8) оголошення; 9) поштова скринька: запитання читачів та відповіді редакції.

Загальний зміст журналу можна розглянути на прикладі №1 за 1905 рік: як розмістити ліхтар, який розмір картини бажаний на екрані; як розмістити глядачів; як визначити місце для ліхтаря; як досягти гарного виразного зображення; місце для лектора та висвітлення брошури; темрява в аудиторії; картини для ліхтаря; фарбування картин; картини з рухом; як зобразити ефект снігу, блискавки, підняття завіси, фонтана; калейдоскоп; наукові досліди з чарівним ліхтарем.

До часопису виходили додатки, підготовані М. Пашковським: «Каталог волшебных фонарей и приналежностей к ним и световых картин» 14 сторінок (1901 р.), «Делайте сами картины для своего волшебного фонаря» (1903 р.).

Крім того, Микола Опанасович займався громадською роботою, зокрема антиалкогольною діяльністю, для цього були розроблені два читання в народних аудиторіях, які вийшли окремими працями, а також публікувалися в журналі. Читання «Счастливый день. Иван Петрович Зноев, или Загубленная жизнь. Из жизни алкоголиков» та «Как действует на человека алкоголь. Беда от пьянства и борьба с ним. Чтения для учащихся и для народа» вийшло окремою книгою у 1905 році. До кожного читання автор підготував картини для чарівного ліхтаря, щоб проілюструвати та краще висвітлити порушену проблематику.

Працюючи над журналом, Микола Опанасович врахував свій педагогічний досвід, щоб урізноманітнити презентацію, зробити її більш цікавою та привабливою для слухачів, винайшов низку різноманітних рухливих спецефектів для чарівного ліхтаря (падіння снігу, блискавки, фонтана тощо). Крім того, вчитель-видавець розробляв свої конструкції ліхтарів, екранів, світлових приладів та картини до ліхтарів, методика їх створення та застосування була описана на сторінках журналу.

У 1905 році вийшла книга М. Пашковського «Полное руководство для управления волшебным фонарем», вона містила 180 сторінок та 148 гравюр. Всі розділи цієї книги були опубліковані в журналі: оптичні системи чарівного ліхтаря; типи чарівних ліхтарів; синематографи та живі фотографії; джерела світла в ліхтарях: керосин, ацетилен, друмондове світло, електрика, спиртова лампа; встановлення ліхтаря тощо.

Миколі Пашковському вдалося створити один із перших в Україні науково-технічний журнал «Волшебный фонарь», на сторінках якого висвітлювалися новітні наукові розробки та вдосконалення чарівних ліхтарів (прототипів сучасних проекційних пристроїв), розглядалося використання чарівного ліхтаря у підготовці народних читань та лекцій на різні теми, аналізувалися правила та умови проведення презентації.


19.02.2016