29 січня 2016 року в читальному залі Державного архіву Кіровоградської області до Дня пам'яті Героїв Крут відбулася презентація виставки архівних документів та матеріалів «Вони полягли, але пам'ять живе!».

В рамках презентації було проведено історичний екскурс – від Інгулу до Крут, із сторінок життя Шульгиних... Наприкінці ХІХ ст. родина мешкала в нашому місті. Яскраві представники родини: Володимир – учасник бою під Крутами, Олександр Шульгин – перший міністр закордонних справ в уряді Української Народної Респубіки, дитячі роки провели в місті над Інгулом. Їхній батько Я.М.Шульгин працював контролером Єлисаветградського відділення Державного банку. (Особова справа Я.М.Шульгина зберігається в архіві).

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут - саме у цей день в 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Україна вшановує подвиг українських юнаків, котрі загинули біля села Крути, захищаючи Українську державу. Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них тисячі – солдати, фронтовики та матроси. Нерівний бій.

Подвиг українських юнаків під Крутами, які своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії, як символ національної честі.

До цієї дати у Державному архіві Кіровоградської області підготовлено виставку архівних документів та матеріалів «Вони полягли, але пам'ять живе!».

В експозиції – повідомлення у тогочасній газеті «Нова Рада» (частина номерів за 1918 р. зберігається у фондах державного архіву), в яких розміщені оголошення-заклики про вступ до студентського куреня Січових Стрільців тощо. Центральним документом виставки, є формулярний список про службу Якова Миколайовича Шульгина, контролера Держбанку Росії, батька Володимира Шульгина, одного з Героїв Крут, який зберігається у фонді «Єлисаветградське відділення Державного банку, м. Єлисаветград Єлисаветградського повіту Херсонської губернії». Родина Шульгиних майже п'ять років з 1894-1899 рр. жила у нашому місті. (1) Глава родини – Яків Миколайович Шульгин обіймав посаду контролера Державного банку.

На час призначення до міста на Інгулі сім'я новоспеченого банківського службовця мала дітей Надію та Олександра. У 1894-1896 рр. народились Володимир та Микола. Борець за свободу України на станції Крути Володимир Шульгин народився 8 (20 за н.ст.) квітня 1894 р. При перегляді фондів Володимирівської (2), Покровської (на Ковалівці) (3), Знаменської (4), Преображенської (5), Покровської (6) церков, окремі справи яких не збереглися, актові записи про хрещення Володимира (як і його молодшого брата Миколи) на жаль не виявлені. (7)

Вихованням дітей займалась мама – Любов Миколаївна Шульгина (Устимович), яка походила із козацько-старшинського роду Полтавщини Устимовичів. Рід Устимовичів має давнє коріння на території сучасної Кіровоградщини. Ії предок Устим Сохненко був сотником Власівської (нині – с. Власівка у складі м. Світловодська) сотні Миргородського полку. (8)

У своїх спогадах Олександр Шульгин (старший брат Володимира, фундатор національної дипломатії) називає три адреси за якими проживала їхня родина у нашому місті (у першому формулярному списку контролера банку Якова Шульгина зроблено відмітку, про те, що службову квартиру він не займав). Олександр Шульгин пише: «… спочатку сім'я жила далеко від роботи батька». (9). У переліку адрес членів місцевого товариства розповсюдження грамотності та ремесел поруч із прізвищем його батька вказано будинок Дебренанбера по вул. Михайлівській. (10)

Згодом сім'я перебралася ближче до банку, «…у просторе помешкання неподалік Ковалівського плацу на Дворянську», яку двічі згадує О.Шульгин. Оскільки такої вулиці в місті не було, то за співзвучністю, значенням і розташуванням визначаємо її як нинішню Двірцеву, яка розпочиналась саме від вказаного плацу; (11) «…Батьки найняли під Єлисаветградом у «дідичів Маряновичів» житло». (12)

Особливе місце в житті Шульгиних Єлисаветградського періоду займав український професійний театр. Сім'я Шульгиних, ходила на історичні п'єси «Сава Чалий», «Богдан Хмельницький» комедії і драми Карпенка-Карого, захоплювалася грою корифеїв національної сцени. (13)

19 серпня 1899 р. (14) вийшов наказ керуючого Держбанком про звільнення Якова Миколайовича з 21 липня. Службовий атестат Шульгину до Києва куди перебралась сім'я, вислали поштою 6 вересня. Родина мешкала на Благовіщенській, 44 у двоповерховому будинку з великим подвір'ям, доки не перебралася до власного житла на Лук'янівку. (15)

Особова справа контролера Держбанку Росії у м. Єлисаветград Якова Миколайовича Шульгина поки що залишається головним відомим спадком – свідченням про нього у місті, якому віддав понад п'ять років життя.

Яків Шульгин, як друга посадова особа відділення Держбанку Росії в повітовому центрі зробив вагомий внесок у його становлення і діяльність, розвиток фінансової галузі міста й регіону, у кредитування торговельно-промислових підприємств, сільського господарства, дрібних установ. Він із дружиною збагатили громадське національне середовище міста. Квартира Шульгиних стала одним із «українських домів зросійщеного Єлисаветграда». Господарі показували громадянам приклад патріотичного виховання дітей, які стануть відомими діячами національно-визвольних змагань.

У 1941 р. наш земляк Є Маланюк у статті «Крути: Народини нового українця» написав «…Саме від Крут – не тільки психологічно, а хронологічно починається в нашім житті тип новітнього українця, тип, що намагається надавати проявам українськості ціни справжнього, вже національного стилю». (16) Знаково, що саме на генетичному рівні один із героїв крутянських подій – В.Шульгин пов'язаний із нашим степовим краєм.

Використані джерела та література:

1. ДАКО, Ф – 7, оп. 2, спр. 187.
2. Там само. Ф – 349, оп. 1, спр. 35-38.
3. Там само. Ф – 345, оп. 1, спр. 32-а, 34, 35.
4. Там само. Ф – 353, оп. 1, спр. 29-а, 32-33.
5. Там само. Ф – 352, оп. 1, спр. 6, 7.
6. Та само. Ф – 343, оп. 1, спр. 15.
7. ДАКО, інв. № 10140, Шевченко Сергій Іванович. Шульгини: Інгульська сторінка. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. 146 – с.: іл. (сер. «Єлисаветградське коло»)., с. 81.
8. Там само. с. 36.
9. Там само. с. 31.
10. Там само. с. 31.
11. Там само. с. 33.
12. Там само. с. 34.
13. Там само. с. 29.
14. ДАКО, Ф – 7, оп. 2, спр. 187.
15. ДАКО, інв. № 10140, Шевченко Сергій Іванович. Шульгини: Інгульська сторінка. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. 146 – с.: іл. (сер. «Єлисаветградське коло»)., с. 40
16. За матеріалами сайту http://www.kruty.org.ua