heading

Передмова

Важливе завданя української історичної науки

Дослідження масових політичних репресій більшовицької партії проти українського народу в 1918-1991 роках є одним з важливих завдань української історичної науки. Донедавна більшість архівних документів про ці події були малодоступними та зберігалися у закритих "спецхранах" КПСС–КПУ і ЧК–КГБ, що не давало дослідникам розкрити масштабність репресій тоталітарного режиму.

Радянська влада добре усвідомлювала, що після окупації України у 1918-1921 роках боротьба проти національно-визвольного руху не може бути завершеною. Тому керівники каральних органів уважно стежили за ситуацією і розмірковували над тим, як же їм приборкати прагнення українців до незалежності.

Політична ситуація в Україні у 1920-1940-х роках дещо відрізнялась від московської і загальносоюзної. В Україні у чекістів з моменту встановлення радянської влади був синдром недовіри до всіх українців, а найбільше – до відомих діячів, яких в Москві часто називали "буржуазними націоналістами", "петлюрівцями". Саме це, а також приховане бажання повністю контролювати всі процеси в Україні, в подальшому призвело до розгортання політичних репресій проти всіх, запідозрених в непокорі й інакодумстві. Не змінив ситуацію і проголошений курс на українізацію. Як показали подальші події, це був лише тимчасовий маневр радянської влади, щоб закріпитися в Україні.

Розсекречення та відкриття архівів спецслужб допомогло відновити історичну справедливість, а також привернути увагу до імен борців УНР. Велике значення для встановлення історичної пам՚яті має реалізація суспільно важливого наукового проєкту "Реабілітовані історією", який містить відомості про сотні тисяч жертв політичних репресій в Україні. Архівно-слідчі справи на учасників революційних подій, з одного боку розкривають механізми державного терору, з іншого – ілюструють трагічну долю окремої людини. Звичайно, ці документи є специфічним джерелом, подекуди суб՚єктивним, що потребує верифікації з іншими матеріалами, однак їх оприлюднення повертає пам՚ять про незаконно засуджених людей з небуття.

Поглиблення демократичних процесів, що відбувалися у нашій країні в роки незалежності та зовнішня агресія проти нашої держави з боку росії (з 2014 року) змусили громадськість звернути увагу на події столітньої давнини та переосмислити їхню суть і значення для суверенної України. Сьогодні історична пам’ять є одним із ключових елементів об’єднання українського народу, формування його національної свідомості та ідентичності.

Запропонований інформаційно-просвітницький проєкт містить матеріали архівно-слідчих справ учасників – відомих і маловідомих діячів революційної доби 1917-1921 років, а також бібліографію та посилання на видання, присвячені дослідженню боротьби проти національно-визвольного руху та політичних репресій 20-х років ХХ століття.

Сподіваємося, що ознайомлення з цим проєктом допоможе дослідникам і широким колам користувачів відкрити для себе нові сторінки в історії національно-визвольної боротьби українського народу 1917-1921 років, а головне – оцінити їх з позиції державотворення.

heading

Репресії як метод покарання

Ідеологічною основою репресій була боротьба проти «ворогів народу».

Термін «репресії» використовувався в СРСР для визначення методу покарання людей, які вважалися антиреволюційними елементами і ворогами народу. Чистки мотивувалися бажанням частини партійного керівництва позбавитися інодумчих елементів з партії і з метою утвердження влади Сталіна. Інші кампанії репресій проводилися проти соціальних груп, які вважалися або були звинувачені у діяльності з прихованими політичним мотивами чи протистояли радянській владі і політиці комуністичної партії.

На фото: Меморіал "Пам'яті жертв політичних репресій", м. Львів

stats
Розділ I.

сини україни

"…Чорна хмара кругом облягла
І на горе синам України
Лиха доля у гості прийшла…"

(уривок з "Козацької пісні"
вилученої при обшуку Климасенка С.Ю.)

У 1917-1921 роках український народ зі зброєю у руках вів боротьбу за незалежність, однак за відсутності міжнародної підтримки, єдності серед представників національно-патріотичних сил, а також переважних сил ворогів, українські землі опинилися під владою інших держав. Територія нашого регіону увійшла до складу СРСР і її населення зіткнулося з репресіями, політикою асиміляції та соціальними експериментами, ініційованими Москвою.

Закріпившись в Україні, більшовики почали політичні репресії проти ідейних супротивників, насамперед – колишніх вояків Армії УНР, повстанців-самостійників та представників українських політичних партій.

Особливо від репресій режиму постраждали населенні пункти: Бандурове, Добре (нині – Голованівський район), Диківка, Дмитрівка, Підлісне, Цвітне, Цибулеве (нині – Кропивницький район), Глодоси, Фурманівка (нині –Новоукраїнський район), Гурівка (нині – Олександрійський район).

Однак для розуміння суті боротьби та усвідомлення всього жаху репресивної діяльності радянської влади щодо учасників революційних подій необхідно вивчати долі цих людей.

У цьому розділі репрезентовано документи та матеріали архівно-слідчих справ, що зберігаються в Державному архіві Кіровоградської області, після ознайомлення з якими дослідники з’ясують перебіг боротьби проти ворогів української державності та складуть уявлення про те, як СРСР у подальшому своїми нелюдськими діями нівечив долі борців за незалежну Україну та їх родин.

Демонструються також короткі біографічні довідки про людей, які віддали своє життя у боротьбі з більшовиками, або чия доля назавжди змінилася через заслання до таборів, тортури, фальсифікації відомостей про діяльність у 1917–1921 роках. Радянська каральна система не знала жалю до своїх супротивників, які в революційні роки чинили супротив становленню диктатури більшовиків.

Дослідники цієї тематики мають нагоду ознайомитись з репресованими радянською владою у період 20-х років ХХ століття.

Тому запрошуємо до перегляду архівних документів, які висвітлюють життєвий шлях людей, які протистояли більшовицькій загрозі та постраждали за це.

Гордій Федотович Водяник
Реабілітований 18 липня 1994 року.
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про обрання міри покарання після обвинувачення Водяника Гордія Федотовича
  • Протокол допиту обвинуваченого Водяника Гордія Федотовича
  • Протокол допиту свідка Купряненка Матвія Петровича
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу (заключна) стосовно Водяника Гордія Федотовича
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу (заключна) стосовно Водяника Гордія Федотовича
  • Витяг із протоколу засідання колегії ОДПУ щодо розстрілу Водяника Гордія Федотовича
  • Висновок заступника прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Водяника Гордія Федотовича
Гордій Федотович Водяник (1884 р. н.) проживав у с. Глодоси (нині – Новоукраїнський район). У 1917-1918 роках – активний учасник Вільного козацтва, підтримував тісний зв’язок з повстанським загоном Фотія Мелешка. За матеріалами слідства, брав активну участь у збройній боротьбі проти більшовиків у Глодосах 1918-1920 років. Матеріально сприяв еміграції вояка Армії УНР Дем’яна Берещенка до Польщі. Виступав з систематичною критикою панівного режиму. 09 червня 1929 року заарештований Зінов’євським окружним відділом ДПУ. 14 грудня 1929 року засуджений колегією при ОДПУ до розстрілу, вирок виконано 03 січня 1930 року. Реабілітований 18 липня 1994 року.
  • ЗасудженийВодяник Г. Ф.
  • Дата арешту09 червня 1929 року
  • ВирокРозстріл



Григорій Володимирович Дахно
Реабілітований 22 серпня 1989 року.
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про початок слідства стосовно Дахна Григорія Володимировича
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про обрання запобіжних заходів до пред’явлення обвинувачення Дахну Григорію Володимировичу
  • Анкета обвинуваченого Дахна Григорія Володимировича
  • Анкета обвинуваченого Дахна Григорія Володимировича
  • Протокол допиту обвинуваченого Дахна Григорія Володимировича
  • Протокол допиту обвинуваченого Дахна Григорія Володимировича
  • Протокол допиту обвинуваченого Дахна Григорія Володимировича
  • Протокол допиту обвинуваченого Дахна Григорія Володимировича
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про пред’явлення обвинувачення Дахну Григорію Володимировичу
  • Витяг із протоколу допиту обвинуваченого Божора Гната Петровича
  • Протокол допиту обвинуваченого Божора Гната Петровича
  • Заява заарештованого Чурая Степана Зінов’євському відділу ДПУ
  • Заява заарештованого Чурая Степана Зінов’євському відділу ДПУ
  • Постанова (заключна) Зінов’євського окружного відділу ДПУ у справі Дахна Григорія Володимировича
  • Постанова (заключна) Зінов’євського окружного відділу ДПУ у справі Дахна Григорія Володимировича
  • Постанова (заключна) Зінов’євського окружного відділу ДПУ у справі Дахна Григорія Володимировича
  • Висновок прокурора Зінов’євського окружного відділу ДПУ стосовно Дахна Григорія Володимировича
  • Витяг із протоколу особливої наради при колегії ОДПУ про заслання Дахна Григорія Володимировича в Казахстан на 3 роки
  • Витяг із протоколу особливої наради при колегії ОДПУ про продовження терміну заслання Дахну Григорію Володимировичу
  • Висновок прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Дахна Григорія Володимировича
  • Висновок прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Дахна Григорія Володимировича
Григорій Володимирович Дахно (1877 р. н.) народився у с. Глодоси. Член УПСР, активний учасник революції 1905-1907 років та національно-визвольних змагань 1917-1921 років. Отримав освіту в Новоросійському університеті (нині – Одеський національний університет імені І. Мечникова). Був співзасновником гуртка демократів у Глодосах. З 1917 року підтримував зв’язок з Вільним козацтвом. Працював вчителем української мови у Новоукраїнці, а пізніше – у педагогічному технікумі в Зінов’євську. За матеріалами слідства, критикував заходи влади у галузі сільського господарства, ставив під сумнів зміст радянських газет, висловлював невдоволення процесом українізації. Заарештований 05 березня 1928 року Зінов’євським міським відділом ДПУ. Згодом засуджений особливою нарадою при колегії ДПУ УСРР до 3 років заслання у Казахстан. У 1931 році міру покарання продовжено ще на 3 роки. Реабілітований 22 серпня 1989 року.
  • ЗасудженийДахно Г. В.
  • Дата арешту05 березня 1928 року
  • ВирокЗаслання



Дмитро Захарович Дигас
Реабілітований 07 липня 1989 року.
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про проведення обшуку та арешт Дигаса Дмитра Захаровича
  • Ордер на обшук та арешт Дигаса Дмитра Захаровича
  • Довідка Глодоської сільради стосовно Дигаса Дмитра Захаровича
  • Витяг із протоколу засідання Глодоської сільради щодо недопущення куркуля Дигаса Дмитра Захаровича до колгоспу
  • Протокол допиту свідка Скомського Андрія Тимофійовича
  • Протокол допиту свідка Скомського Андрія Тимофійовича
  • Протокол допиту свідка Мунтяна Анатолія Аврамовича
  • Протокол допиту свідка Мунтяна Анатолія Аврамовича
  • Анкета обвинуваченого Дигаса Дмитра Захаровича
  • Анкета обвинуваченого Дигаса Дмитра Захаровича
  • Протокол допиту обвинуваченого Дигаса Дмитра Захаровича
  • Протокол допиту обвинуваченого Дигаса Дмитра Захаровича
  • Протокол допиту обвинуваченого Дигаса Дмитра Захаровича
  • Протокол допиту свідка Рябоконя Григорія Карповича
  • Протокол допиту свідка Рябоконя Григорія Карповича
  • Довідка Глодоської сільради стосовно Дигаса Дмитра Захаровича
  • Обвинувачувальний вирок Зінов’євського окружного відділу ДПУ у справі Дигаса Дмитра Захаровича
  • Витяг із протоколу засідання судової трійки при колегії ДПУ УСРР про розстріл Дигаса Дмитра Захаровича
  • Повідомлення секретарю колегії ДПУ УСРР про виконання вироку стосовно Дигаса Дмитра Захаровича
  • Висновок прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Дигаса Дмитра Захаровича
  • Висновок прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Дигаса Дмитра Захаровича
Дмитро Захарович Дигас (1893 р. н.) проживав у с. Глодоси (нині – Новоукраїнський район). Під час національно-визвольних змагань приєднався до осередку Вільного козацтва. Активно взаємодіяв з повстанськими загонами Василя Недайкаші та Фотія Мелешка. У 1920 році був заарештований органами надзвичайної комісії, засуджений до розстрілу, незадовго до виконання вироку втік з-під варти. Тривалий час переховувався. У 1922 році повернувся до рідного села. Виступав з послідовною критикою політики радянського режиму. За протоколом кримінальної справи сприяв втечі брата Олексія за кордон. Вдруге заарештований 30 січня 1930 року. Згодом засуджений до розстрілу. Вирок виконано 20 березня 1930 року. Реабілітований 07 липня 1989 року.
  • ЗасудженийДигас Д. З.
  • Дата арешту30 січня 1930 року
  • ВирокРозстріл



Арсеній Євменович Євтушенко
Реабілітований 18 липня 1994 року.
  • Анкета обвинуваченого Євтушенка Арсенія Євментійовича
  • Ордер на обшук та арешт Євтушенка Арсенія Євментійовича
  • Протокол обшуку в громадянина Євтушенка Арсенія Євментійовича
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про обрання запобіжних заходів до пред’явлення обвинувачення стосовно Євтушенка Арсенія Євментійовича
  • Протокол допиту обвинуваченого Євтушенка Арсенія Євментійовича
  • Протокол допиту обвинуваченого Євтушенка Арсенія Євментійовича
  • Протокол допиту свідка Луки Івановича Білоголового
  • Протокол допиту свідка Луки Івановича Білоголового
  • Довідка Цибулівської сільради стосовно Євтушенка Арсенія Євментійовича
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про зміну міри покарання Євтушенку Арсенію Євментійовичу
  • Постанова (заключна) Зінов’євського окружного відділу ДПУ по справі Євтушенка Арсенія Євментійовича
  • Постанова (заключна) Зінов’євського окружного відділу ДПУ по справі Євтушенка Арсенія Євментійовича
  • Висновок заступника прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Євтушенка Арсенія Євментійовича
  • Висновок заступника прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Євтушенка Арсенія Євментійовича
Арсеній Євменович Євтушенко (1887 р. н.) проживав у с. Цибулеве (нині – Кропивницький район). Учасник повстанського загону Пилипа Хмари, що було ним визнано під час допиту. Виступав з критикою політики влади у галузі сільського господарства. 30 червня 1929 року заарештований Зінов’євським окружним відділом ДПУ. 14 грудня 1929 року засуджений до розстрілу, вирок виконано 3 січня 1930 року. Реабілітований 18 липня 1994 року.
  • ЗасудженийЄвтушенко Є. Є.
  • Дата арешту30 червня 1930 року
  • ВирокРозстріл



Сергій Юхимович Климасенко
Реабілітований 12 листопада 1993 року.
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про початок слідства стосовно Климасенка Сергія Юхимовича
  • Витяг із протоколу особливої наради при колегії ДПУ УСРР про клопотання щодо ув’язнення Климасенка Сергія Юхимовича до концтабору
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про обрання запобіжних заходів стосовно Климасенка Сергія Юхимовича
  • Анкета обвинуваченого Климасенка Сергія Юхимовича
  • Анкета обвинуваченого Климасенка Сергія Юхимовича
  • Ордер на обшук та арешт Климасенка Сергія Юхимовича
  • Протокол обшуку у громадянина Климасенка Сергія Юхимовича
  • Витяги із особистого листування Климасенка Сергія Юхимовича, конфіскованого при обшуку
  • Витяги із особистого листування Климасенка Сергія Юхимовича, конфіскованого при обшуку
  • Витяги із особистого листування Климасенка Сергія Юхимовича, конфіскованого при обшуку
  • Витяги із особистого листування Климасенка Сергія Юхимовича, конфіскованого при обшуку
  • Протокол допиту обвинуваченого Климасенка Сергія Юхимовича
  • Протокол допиту обвинуваченого Климасенка Сергія Юхимовича
  • Протокол допиту обвинуваченого Климасенка Сергія Юхимовича
  • Протокол допиту обвинуваченого Климасенка Сергія Юхимовича
  • Протокол допиту в якості свідка неповнолітньої Лівої Марії Іванівни
  • Протокол допиту в якості свідка неповнолітньої Лівої Марії Іванівни
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про пред’явлення обвинувачення Климасенку Сергію Юхимовичу
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про обрання міри покарання після обвинувачення Климасенка Сергія Юхимовича
  • Витяг із протоколу допиту обвинуваченого Скрипки Івана Васильовича стосовно Климасенка Сергія Юхимовича
  • Витяг із протоколу допиту обвинуваченого Божора Ігната Петровича стосовно Климасенка Сергія Юхимовича
  • Витяг із протоколу допиту обвинуваченого Божора Миколи Федоровича стосовно Климасенка Сергія Юхимовича
  • Витяг із протоколу допиту обвинуваченого Божора Миколи Федоровича стосовно Климасенка Сергія Юхимовича
  • Витяг із протоколу допиту обвинуваченого Крайнього Давида Акімовича стосовно Климасенка Сергія Юхимовича
  • Висновок прокурора про розгляд справи Климасенка Сергія Юхимовича
  • Витяг із протоколу особливої наради при колегії ОДПУ про заслання Климасенка Сергія Юхимовича в Казахстан на 3 роки
  • Заключення начальника ОДПУ про подовження терміну заслання Климасенку Сергію Юхимовичу
  • Витяг із протоколу особливої наради при колегії ОДПУ про заборону Климасенку Сергію Юхимовичу проживання у межах декількох адміністративно-територіальних одиниць ССРР після відбуття покарання
  • Повідомлення представництва ОДПУ в Середній Азії про закінчення строку заслання Климасенка Сергія Юхимовича
  • Висновок заступника прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Климасенка Сергія Юхимовича
Сергій Юхимович Климасенко (1884 р. н.) проживав у с. Глодоси (нині – Новоукраїнський район). У 1906 році закінчив вчительську семінарію в м. Новий Буг. У 1917-1920 роках підтримував зв’язок з повстанцями-самостійниками. Після утвердження більшовиків на території України працював завідувачем трудової школи. За матеріалами слідства, воював у Дорошенківському полку Армії УНР, критикував заходи влади у галузі сільського господарства, розповсюджував тексти націоналістичного характеру. 26 лютого 1928 року заарештований Зінов’євським окружним відділом ДПУ. Згодом засуджений до заслання в Казахстан, де встановив зв’язок з іншими в’язнями, що стало причиною заборони проживати на території України та великих міст СРСР упродовж 3 років. Реабілітований 12 листопада 1993 року.
  • ЗасудженийКлимасенко С. Ю.
  • Дата арешту26 лютого 1928 року
  • ВирокЗаслання



Роман Олексійович Кравченко
Реабілітований 13 червня 1989 року.
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про початок слідства стосовно Кравченка Романа Олексійовича
  • Протокол обшуку у громадянина Кравченка Романа Олексійовича
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про обрання запобіжних заходів стосовно Кравченка Романа Олексійовича
  • Анкета обвинуваченого Кравченка Романа Олексійовича
  • Анкета обвинуваченого Кравченка Романа Олексійовича
  • Протокол допиту обвинуваченого Кравченка Романа Олексійовича
  • Протокол допиту обвинуваченого Кравченка Романа Олексійовича
  • Протокол допиту свідка Діденка Юхима Євдокимовича
  • Протокол допиту свідка Діденка Юхима Євдокимовича
  • Протокол допиту свідка Кисляка Йосипа Івановича
  • Протокол допиту свідка Котиги Сергія Тарасовича
  • Протокол допиту обвинуваченого Кравченка Романа Олексійовича
  • Протокол допиту обвинуваченого Кравченка Романа Олексійовича
  • Обвинувальний висновок Зінов’євського окружного відділу ДПУ стосовно Кравченка Романа Олексійовича
  • Витяг із протоколу засідання судової трійки при колегії ДПУ УРСР про розстріл Кравченка Романа Олексійовича
  • Висновок прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Кравченка Романа Олексійовича
  • Висновок прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Кравченка Романа Олексійовича
Роман Олексійович Кравченко (1894 р. н.) проживав у с. Диківка (нині – Кропивницький район). Учасник повстанського загону отамана Штиля. За матеріалами слідства, воював в Армії УНР. Після ліквідації повстанського руху заарештований та засуджений Знам’янською надзвичайною комісією до розстрілу. Втік з-під варти і переховувався до амністії. Виступав з критикою заходів радянської влади у галузі сільського господарства. 27 грудня 1929 року заарештований Зінов’євським ОДПУ. 03 лютого 1930 року трійкою при колегії ДПУ УСРР засуджений до розстрілу (дата виконання вироку у справі відсутня). Реабілітований 13 червня 1989 року.
  • ЗасудженийКравченко Р. О.
  • Дата арешту27 грудня 1929 року
  • ВирокРозстріл



Юхим Іванович Коваленко
У 1994 році у реабілітації відмовлено.
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про початок слідства стосовно Коваленка-Єфименка-Залізняка Мефодія Гавриловича
  • Повідомлення про направлення під конвоєм Єфименка Мефодія Гавриловича (Залізняка) до Зінов’євського окружного відділу ДПУ
  • Протокол допиту обвинуваченого Єфименка Мефодія Гавриловича
  • Протокол допиту обвинуваченого Єфименка Мефодія Гавриловича
  • Протокол допиту обвинуваченого Єфименка Мефодія Гавриловича
  • Протокол допиту обвинуваченого Єфименка Мефодія Гавриловича
  • Протокол допиту обвинуваченого Єфименка Мефодія Гавриловича
  • Протокол допиту обвинуваченого Єфименка Мефодія Гавриловича
  • Протокол допиту обвинуваченого Єфименка Мефодія Гавриловича
  • Повідомлення про направлення під конвоєм дружини Єфименка Мефодія Гавриловича Клавдії Сафонівни Житкевич до Зінов’євського окружного відділу ДПУ
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про обрання міри покарання до обвинувачення Коваленку Юхиму Івановичу
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про залучення в якості обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про залучення в якості обвинуваченого Коваленка Юхима Івановича
  • Заява Коваленка Юхима Івановича до слідчого Зінов’євського ДПУ щодо покращення умов ув’язнення
  • Заява Коваленка Юхима Івановича до слідчого Зінов’євського ДПУ щодо покращення умов ув’язнення
  • Заява Коваленка Юхима Івановича до слідчого Зінов’євського ДПУ щодо покращення умов ув’язнення
  • Заява Коваленка Юхима Івановича до слідчого Зінов’євського ДПУ щодо покращення умов ув’язнення
  • Заява Коваленка Юхима Івановича до слідчого Зінов’євського ДПУ щодо покращення умов ув’язнення
  • Заява Коваленка Юхима Івановича до слідчого Зінов’євського ДПУ щодо покращення умов ув’язнення
  • Лист до Єфименка Мефодія Гавриловича та його дружини про виснажливу працю на будівництвах радянської влади (адресат невідомий)
  • Висновок заступника прокурора Кіровоградської області про відмову у реабілітації Коваленка Юхима Івановича
  • Висновок заступника прокурора Кіровоградської області про відмову у реабілітації Коваленка Юхима Івановича
Юхим Іванович Коваленко (1894 р. н.) народився у с. Хмельове (нині – Новоукраїнський район). Під час національно-визвольних змагань організував та очолив повстанський загін самостійників. Воював проти білих та червоних. Використовував псевдонім "Залізняк". Підтримував Армію УНР під час Першого Зимового походу. Після відходу Армії УНР за річку Збруч продовжив збройну боротьбу проти червоних. Активно взаємодіяв з отаманами С. Гризлом та Г. Нестеренком. Після того, як чекісти заарештували значну частину його соратників, Ю. Коваленко втік на Вінниччину, де жив за фальшивими документами на ім’я Мефодій Гаврилович Юхименко. 20 грудня 1928 року заарештований співробітниками Зінов’євського окружного ДПУ. 03 червня 1929 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 13 червня 1929 року. У 1994 році у реабілітації відмовлено.
  • ЗасудженийКоваленко Ю. І.
  • Дата арешту20 грудня 1928 року
  • ВирокРозстріл



Йосип Тихонович Носенко
Реабілітований 21 березня 1990 року.
  • Постанова Бобринського ВДТО ОДПУ про початок слідства стосовно Носенка Йосипа Тимофійовича
  • Ордер на арешт та обшук Носенка Йосипа Тимофійовича
  • Протокол обшуку у Носенка Йосипа Тимофійовича
  • Протокол допиту в якості свідка Терпиновського Олександра Олександровича
  • Протокол допиту в якості свідка Терпиновського Олександра Олександровича
  • Протокол допиту в якості свідка Терпиновського Олександра Олександровича
  • Протокол допиту в якості свідка Терпиновського Олександра Олександровича
  • Протокол допиту в якості свідка Терпиновського Олександра Олександровича
  • Протокол допиту в якості свідка Терпиновського Олександра Олександровича
  • Протокол допиту в якості свідка Терпиновського Олександра Олександровича
  • Постанова Бобринського ВДТО ОДПУ про залучення в якості обвинуваченого Носенка Йосипа Тимофійовича
  • Протокол допиту в якості обвинуваченого Носенка Йосипа Тимофійовича
  • Протокол допиту в якості обвинуваченого Носенка Йосипа Тимофійовича
  • Протокол допиту в якості обвинуваченого Носенка Йосипа Тимофійовича
  • Протокол допиту в якості обвинуваченого Носенка Йосипа Тимофійовича
  • Протокол допиту в якості обвинуваченого Носенка Йосипа Тимофійовича
  • Постанова Бобринського ВДТО ОДПУ про обрання міри покарання Носенку Йосипу Тимофійовичу
  • Протокол допиту в якості свідка Голика Максима Степановича
  • Протокол допиту в якості свідка Голика Максима Степановича
  • Протокол допиту в якості свідка Голика Максима Степановича
  • Протокол допиту в якості свідка Голика Максима Степановича
  • Протокол засідання бюро ЛКСМУ станції Цибулево про дискредитацію організації Носенком Йосипом Тимофійовичем
  • Протокол засідання бюро ЛКСМУ станції Цибулево про дискредитацію організації Носенком Йосипом Тимофійовичем
  • Протокол засідання бюро ЛКСМУ станції Цибулево про дискредитацію організації Носенком Йосипом Тимофійовичем
  • Протокол засідання бюро ЛКСМУ станції Цибулево про дискредитацію організації Носенком Йосипом Тимофійовичем
  • Протокол допиту свідка Івана Цамрюка
  • Протокол допиту свідка Івана Цамрюка
  • Протокол допиту свідка Івана Цамрюка
  • Протокол допиту свідка Івана Цамрюка
  • Постанова начальника дорожньо-транспортного відділу ОДПУ станції Бобринська стосовно Носенка Йосипа Тимофійовича
  • Постанова начальника дорожньо-транспортного відділу ОДПУ станції Бобринська стосовно Носенка Йосипа Тимофійовича
  • Висновок прокурора у розгляді справи Носенка Йосипа Тимофійовича
  • Витяг з протоколу особливої наради при колегії ОДПУ про ув’язнення Носенка Йосипа Тимофійовича у концтабір на 3 роки
  • Клопотання ув'язненого Носенка Йосипа Тимофійовича до прокурора щодо зарахування проведених під арештом днів
  • Клопотання ув'язненого Носенка Йосипа Тимофійовича до прокурора щодо зарахування проведених під арештом днів
  • Висновок заступника прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Носенка Йосипа Тимофійовича
Йосип Тихонович Носенко (1894 р. н.) народився у с. Михайлівка, проживав у с. Цибулеве (нині – Кропивницький район). Під час національно-визвольних змагань підтримував зв’язок із повстанським загоном Пилипа Хмари. Після розгрому повстанців переховувався у лісі. У 1921 році заарештований співробітниками особливого відділу 6-ої армії. Під вартою перебував два місяці. Висловлював антирадянські думки та критикував дії, ініційовані тоталітарним режимом. Вдруге заарештований 05 лютого 1929 року. Засуджений до 3 років позбавлення волі. Реабілітований 21 березня 1990 року.
  • ЗасудженийНосенко Й. Т.
  • Дата арешту5 лютого 1929 року
  • ВирокПозбавлення волі



Григорій Іванович Фурман
Реабілітований 21 квітня 1989 року.
  • Ордер обшуку та арешту Фурмана Григорія Івановича
  • Протокол обшуку у громадянина Фурмана Григорія Івановича
  • Анкета заарештованого Фурмана Григорія Івановича
  • Довідка Дмитрівської сільради стосовно Фурмана Григорія Івановича
  • Лист від Олексія Фурмана до Фурмана Григорія Івановича з Польщі, вилучений під час обшуку
  • Лист від Олексія Фурмана до Фурмана Григорія Івановича з Польщі, вилучений під час обшуку
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про обрання міри покарання Фурману Григорію Івановичу
  • Протокол допиту свідка Боровко Ганни Сергіївни
  • Протокол допиту свідка Боровко Ганни Сергіївни
  • Протокол допиту свідка Путрі Гаврила Івановича
  • Протокол допиту свідка Путрі Гаврила Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Фурмана Григорія Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Фурмана Григорія Івановича
  • Протокол допиту обвинуваченого Фурмана Григорія Івановича
  • Витяг з протоколу засідання судової трійки при колегії ДПУ УРСР по справі Фурмана Григорія Івановича
  • Висновок прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Фурмана Григорія Івановича
Григорій Іванович Фурман (1895 р. н.) проживав у с. Дмитрівка (нині – Кропивницький район). За матеріалами слідства, організував повстанський загін, який приєднався до отамана Григор’єва. У 1920 році приєднався до повстанців Пилипа Хмари. Тривалий час вів збройну боротьбу проти більшовиків. У 1922 році повернувся до рідного села, амністований не був. Систематично висловлював критику щодо політики правлячого режиму. 19 грудня 1929 року заарештований Зінов’євським окружним відділом ДПУ. Згодом засуджений до 5 років позбавлення волі. Реабілітований 21 квітня 1989 року.
  • ЗасудженийФурман Г. І.
  • Дата арешту19 грудня 1929 року
  • ВирокПозбавлення волі



Пилип Дмитрович Шевченко
Реабілітований 12 травня 1989 року.
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про початок слідства стосовно Шевченка Пилипа Дмитровича
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про приведення в якості обвинуваченого Шевченка Пилипа Дмитровича
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про приведення в якості обвинуваченого Шевченка Пилипа Дмитровича
  • Постанова Зінов’євського окружного відділу ДПУ про обрання міри покарання Шевченку Пилипу Дмитровичу
  • Довідка Диківської сільради стосовно Шевченка Пилипа Дмитровича
  • Протокол допиту свідка Мойсейченка Олександра Тимофійовича
  • Протокол допиту свідка Мойсейченка Олександра Тимофійовича
  • Протокол допиту свідка Діденка Юхима Євдокимовича
  • Протокол допиту свідка Діденка Юхима Євдокимовича
  • Протокол допиту свідка Настасьєва Микити Максимовича
  • Протокол допиту свідка Бургаря Сави Івановича
  • Постанова старшого помічника прокурора про надсилання справи Шевченка Пилипа Дмитровича на розгляд судової трійки при колегії ДПУ УСРР
  • Витяг із протоколу засідання судової трійки при колегії ДПУ УСРР про розстріл Шевченка Пилипа Дмитровича
  • Обвинувальне заключення Зінов’євського окружного відділу ДПУ стосовно Шевченка Пилипа Дмитровича
  • Висновок прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Шевченка Пилипа Дмитровича
  • Висновок прокурора Кіровоградської області про реабілітацію Шевченка Пилипа Дмитровича
Пилип Дмитрович Шевченко (1896 р. н.) проживав у с. Диківка (нині – Кропивницький район). У 1919 році брав активну участь в антибільшовицькому повстанні. Приєднався до повстанського загону Штиля, який вів збройну боротьбу на території Олександрійського повіту. За матеріалами слідства, воював у складі Армії УНР. На допитах участь у повстанському загоні Штиля визнав, а от приналежність до інших військових формацій заперечив. Після розгрому повстанців переховувався від радянських каральних органів, однак арешту уникнути не зміг. Засуджений до розстрілу, але амністований. Пізніше виступав з критикою заходів влади у галузі сільського господарства та висловлював бажання долучитися до збройної боротьби проти панівного режиму. 19 грудня 1929 року заарештований окружним відділом ДПУ. 19 лютого 1930 року трійкою при колегії ДПУ УСРР засуджений до розстрілу (дата виконання вироку у справі відсутня). Реабілітований 12 травня 1989 року.
  • ЗасудженийШевченко П. Д.
  • Дата арешту19 грудня 1929 року
  • ВирокРозстріл



heading

Репресії як метод покарання

Невід’ємною частиною тоталітарної системи влади був репресивний апарат

Наприкінці 20-х — на початку 30-х років XX століття, в умовах утвердження тоталітаризму, в партійно-державній політиці намітилося посилення репресивних заходів щодо інтелігенції. Посилення тоталітарного режиму передбачало ліквідацію верств населення, які могли критикувати існуючий лад. Совєтській владі не потрібна була інтелігенція як носій демократичних традицій, їй необхідні були люди, які повністю підтримували б її політику, не розмірковуючи щодо її доцільності.

На фото: Биківнянські могили - місце масового поховання жертв репресій / Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили", м. Київ

stats
Розділ II.

З КИМ І ЗА ЩО МИ БОРЕМОСЬ

Колекція листівок періоду національно-визвольних змагань з довідково-інформаційного фонду ДАКірО

Документи минулих епох завжди приваблювали увагу дослідників, адже бажання залишити власний слід в історії притаманне кожному суспільству. За весь час свого існування людство накопичило величезний об`єм документів та матеріалів.

У Державному архіві Кіровоградської області зберігається частка документальної спадщини із вивчення періоду боротьби за українську державність. Пропонуємо дослідникам переглянути листівки, звернення, накази, повідомлення та оголошення доби національно-визвольних змагань 1917-1921 років.

Ця колекція листівок висвітлює суспільні інтереси, політичні погляди, культурно-просвітницькі сподівання діячів українського руху, широку палітру настроїв та оцінок військово-політичної ситуації в Україні періоду боротьби за українську державність проти більшовицької та білогвардійської армій.

Показ ворогів у представлених джерелах засвідчив наявність певних архетипів їхніх образів та вироблення достатньо ємних характеристик. Насамперед бралися до уваги ставлення до національних прав українського народу та соціальна політика. Наприклад, характеристика білогвардійського руху містила визначення його представників як ворогів національної справи та захисників інтересів привілейованих станів. Більшовики ж фігурували як запеклі вороги свободи українського народу, а також як організатори нечуваного терору і грабіжники.

При детальному та всеохоплюючому розгляді теми агітації та пропаганди під час будь-якої війни, дослідники не можуть оглянути виключно одну зі сторін. Так, окрім агітаційних матеріалів Української Народної Республіки, Української Держави і Директорії з повстанськими загонами в проєкті представлено також листівки й оголошення радянського уряду в контексті боротьби з повстанцями та українськими урядами. Цей фактаж дозволяє створити більш цілісну картину тогочасних процесів, які відбувались на теренах України і виокремити напрями у риториці ворогуючих сторін цього періоду.

Архівні документи цього розділу ілюструють складний і відповідальний період української історії. Це був час, коли український народ зосередив колосальні зусилля на розбудову власної держави задля реалізації своїх прагнень.

heading

Репресії як метод покарання

Основні зусилля комуністи спрямували на знищення національної свідомості українців

У 1922 році більшовиками була створена спеціальна комісія для боротьби з буржуазною ідеологією; у 1925-му – комісія з вивчення діяльності й настроїв української інтелігенції; у 1928-му – комісія з обстеження шкіл і контролю за діяльністю вчителів тощо. Наслідком їхньої діяльності були масові звільнення з роботи, арешти та розстріли.

На фото: Рутченкове поле — місце масових поховань жертв радянського терору 1930—1940-х років, м. Донецьк

stats
Розділ III.

ВІДНОВИМО ІСТОРИЧНУ СПРАВЕДЛИВІСТЬ!

З ухваленням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» борці за свободу, яких було страчено, депортовано, закатовано та засуджено за політичними статтями, мають шанс на захист честі й гідності.

Документи із фондів Державного архіву Кіровоградської області, видання із фондів Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І. Чижевського, відеосюжети публічних лекцій історико-краєзнавчого дискусійного клубу «Кліо», які розміщено в цьому розділі, демонструють тернистий шлях до відновлення історичної справедливості стосовно жертв більшовицької диктатури.

Вагомий внесок у дослідження цієї теми зроблено Регіональним центром наукових досліджень з історії України (КУ «Кіровоградське обласне відділення Пошуково-видавничого агентства "Книга Пам’яті України"»), який здійснює пошуково-методичну та організаційно-видавничу роботу, спрямовану на підготовку та випуск історико-краєзнавчих видань, зокрема загальноукраїнський книжковий серіал «Реабілітовані історією. Кіровоградська область». До цього видання включено інформацію про вже реабілітованих осіб, яка зберігається у Державному архіві Кіровоградської області, архівах УМВС України в Кіровоградській області та управління Служби безпеки України в Кіровоградській області. У семи томах цього видання містяться короткі біографічні відомості про уродженців та жителів нашого краю, постраждалих від жорн більшовицьких репресій за часів радянської влади в 1918-1991 роках.

heading

Репресії як метод покарання

Упродовж десятків років радянська влада приховувала сліди своїх злочинів

На місцях поховань зводилися режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева. По всій Україні розкидані місця масових поховань людей, позбавлених свободи, гідності, майна, замордованих та безвинно страчених: П’ятихатки у Харкові, Рутченкове поле у Донецьку, Дем’янів лаз на Прикарпатті, Суча балка на Луганщині, урочище Триби на Полтавщині, Халявин біля Чернігова. Такі ж братські могили є й у Вінниці, Умані, Житомирі, Бердичеві, Львові, Запоріжжі, Одесі та багатьох інших містах.

На фото: Пам'ятник репресованому біля входу до Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», м. Київ

stats

heading

Заключне слово

Маємо надію, що цей проєкт допоможе нинішнім та майбутнім поколінням у збереженні національної пам’яті про боротьбу за незалежність, а також стане підгрунтям у дослідженнях трагічних сторінок історії України 20-х років ХХ століття.

Плекаймо пам’ять про тих, хто став жертвою більшовицької диктатури!

(виконання Василем Симоненком вірша «Народ мій є, народ мій завжди буде»)

для прослуховування натисніть на портрет

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!