У 1917 р. Україна вступила в новітню добу своєї історії. Вона була поділена між Австро-Угорською та Російською імперіями.
У лютому 1917 p. у Росії перемогла демократична революція. Владу царя було повалено. Тимчасовий уряд вважав себе правонаступником царського уряду і прагнув зберегти контроль над усіма територіями імперії, у тому числі й над Україною. Окрім Тимчасового уряду та його місцевих органів, одразу після повалення самодержавства виникли Ради робітничих, солдатських, а згодом і селянських депутатів.
Виникла потреба створити єдиний центр, який об'єднав би всі українські сили. Так у березні 1917 р. було засновано Центральну Раду. До неї ввійшли представники всіх українських національних партій. Очолив Центральну Раду видатний український історик, активний діяч українського національного руху М. Грушевський. Важливу роль в її діяльності відіграли В. Винниченко, С. Єфремов, Б. Мартос, С. Петлюра, І. Стешенко, П. Христюкта ін.
Центральна Рада активно розгорнула свою діяльність та поступово перетворилася на справжній керівний орган національно-демократичної революції. Вона стала своєрідним українським парламентом.
У червні 1917 р. у Петрограді відбувся І Всеросійський з'їзд рад робітничих та солдатських депутатів. Під час з?їзду українська делегація намагалася добитися автономії України. Проте Тимчасовий уряд відповів відмовою. Тому, 10 червня 1917 р. на II Всеукраїнському військовому з'їзді було оголошено І Універсал, який проголошував автономію України.
15 червня 1917 р. сформовано уряд України - Генеральний секретаріат. Перший український уряд очолив В. Винниченко. Він же взяв на себе обов'язки генерального секретаря внутрішніх справ.
Оголошення І Універсалу занепокоїло Тимчасовий уряд. До Києва негайно прибула делегація Тимчасового уряду. Після дводенних переговорів у Києві окреслились основні засади компромісу.
3 (16) липня 1917 р. Центральна Рада видала ІІ Універсал, в якому Рада відмовилася від проголошення автономії до рішення Всеросійських настановних зборів, погодилася ввести до свого складу представників російських, польських та єврейських організацій, а Генеральний секретаріат визнала органом Тимчасового уряду. Це було значною поступкою Тимчасовому урядові, кроком назад порівняно з І Універсалом.
У липні 1917 р. Тимчасовий уряд кинув російську армію у її останній наступ на фронтах І Світової. Проте наступ зазнав поразки, що спричинило масове дезертирство і спалах злочинності. Спроба командуючого армією генерала Корнілова повалити Тимчасовий уряд і Петроградську Раду провалилася. Користуючись випадком владу у Росії захопили більшовики, які проголосили створенні Ради Народних Комісарів.

У Києві робітничі загони та війська Центральної Ради вибили з міста офіцерські дружини Штабу Київскьої військової округи. У зв'язку з жовтневими подіями Центральна Рада 7 (20) листопада 1917 р. видала ІІІ Універсал, яким проголошувала утворення Української Народної Республіки, яка ще не розривала федеративних зв?язків з демократичною Росією.
У грудні 1917 р. ІІ Всеукраїнський з'їзд рад робітничих депутатів, що відбувався на той час у Харкові проголосив Українську Робітничо-Селянську республіку. Одночасно Рада Народних Комісарів оголосила ультиматум Центральній Раді з вимогами припинити пропускати на Дон підрозділи козаків до донського отамана Каледіна і визнати владу Раднаркому. Центральна Рада відповіла відмовою. Більшовицькі війська під загальним командуванням лівого есера Муравйова розпочали наступ на УНР. Оскільки ради в Україні, очолені більшовиками, визнали Раднарком як найвищий орган влади і відповідно не визнали Центральної Ради, то вона розпочала з ними боротьбу.
Наприкінці січня російські війська М.Муравйова розпочали наступ на Центральну Раду. Українські війська були вибиті з Лівобережної України. 16 січня 1917 р. розпочалося повстання робітників на заводі «Арсенал», яке 22 січня було придушене січовими стрільцями. Але вже 25 січня 1917 р. до Києва підійшли війська Муравйова.
З грудня 1917 р. Раднарком і Центральна Рада вели паралельні переговори з державами Центрального блоку у Брест-Литовському про сепаратний мир. Щоб утримати владу, Центральна Рада звернулась до німецького уряду з проханням про військову допомогу, оскільки достатніх власних збройних сил не було. Попередньою умовою німецького командування було проголошення незалежності України.
У ніч на 25 січня 1918 р. Центральна Рада приймає ІV Універсал, і залишає місто. В Універсалі зазначалося, що «однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою». 26 січня (9 лютого) 1918 р. між УНР та державами Центрального блоку була підписана мирна угода. 28 січня (11 лютого) німецьке командування оголосило більшовикам ультиматум і 18 лютого 1918 р. німецькі та австро-угорські війська розпочали наступ на Україні.
24 лютого 1918 р. більшовики прийняли умови ультиматуму і 3 березня 1918 р. погодилися на Брестську угоду, згідно якої визнавали незалежність УНР. До кінця травня війська Центрального блоку зайняли всю Україну. За допомогу Центральна Рада обіцяла Німеччині та Австро-Угорщині постачання значної кількості продуктів, але не змогла виконати своїх обіцянок. Тому, 29 квітня 1918 р. німецькі війська розігнали Центральну Раду і поставили при владі колишнього царського генерала Павла Скоропадського.
У Києві 30 квітня 1918 р. на так званому з'їзді хліборобів П. Скоропадського обрали Гетьманом України. Прийшовши до влади, П. Скоропадський розпочав проводити правову, адміністративну, судову та аграрну реформи. Багато було зроблено гетьманом для розвитку української освіти і науки. Проте одночасно гетьман підтримував поміщиків, які хотіли повернути свої землі, що були розподілені селянами, а також придушив робітничий рух. З літа 1918 р. в Україні розпочинаються антигетьманські виступи, у яких брали участь більшість українських політичних сил.

Гетьман фактично тримався на німецьких штиках. Восени 1918 р. поразка Німеччини та Австро-Угорщини стала неминучою. У країнах Центрального блоку розпочалася революція. Австро-Угорщина розпалася, Німеччина капітулювала 11 листопада 1918 р. Німецька військова солдатська рада проголосила свій нейтралітет. Антанта не визнавала Української Держави і допускала тільки організацію федерації народів, що входили до складу Російської імперії. Гетьман втрачав контроль над країною. 14 листопада 1918 р. в Києві П. Скоропадським було підписано грамоту про федерацію України з Росією.
Одночасно в країні розпочалося загальне повстання, очолюване Директорією, до якої входили колишні Генеральні секретарі Центральної Ради Винниченко і Петлюра. 14 грудня 1918 р. гетьман зрікся влади і втік до Німеччини.
Директорія відновила дію усіх законів Української Народної Республіки (УНР), ухвалила новий закон про передання поміщицької землі селянам без викупу. Центральні органи влади й управління мав утворити Трудовий Конгрес – свого роду парламент, сформований з делегатів робітників, селян і трудової інтелігенції. Перша сесія Трудового Конгресу відбулася 23-28 січня 1918 р. у Києві, на якому Конгрес затвердив Акт з'єднання УНР і ЗУНР, передав тимчасово законодавчу і виконавчу влади Директорії.
Проте радянські уряди Росії та України не визнали Директорію і почали проти неї збройні дії. 16 січня 1919 р. Директорія також оголосила війну радянській Росії. Взимку 1918/19 рр. радянські війська, на бік яких перейшли селянські загони Махна, Григор?єва, Терпила (Зеленого) тощо, витиснули війська Директорії з більшості міст України. Наприкінці квітня 1919 р. під контролем УНР залишалася лише околиця Кам?янець-Подільського.
У цей же час з жовтня 1918 р. розпочинається творення західноукраїнської державності. 30 жовтня 1918 року розпалася Австро-Угорська монархія. 1 листопада підрозділ українських вояків узяв під контроль Львів, що мав перейти під владу новоутвореної Польської республіки. 13 листопада 1918 р. у місті було проголошено Західноукраїнську народну республіку, яку очолили Народна Рада і президент Є.Петрушевич. Проте одразу ж ЗУНР вступила у конфлікт з польською державою. До літа 1919 р., незважаючи на збройний опір Української Галицької армії, польські війська притисли галичан до р. Збруч.

Намагаючись заручитися підтримкою країн Антанти, С. Петлюра поступово усунув від влади Грушевського, Винниченка, Петрушевича і зосередив всю владу в своїх руках. Проте врятувати УНР не вдалося.
У 1919 р. більшовики створили першу Українську Соціалістичну Радянську республіку, залучивши на свій бік частину українських лівих. 6 серпня 1919 р. відбулось злиття УПСР (комуністів-боротьбистів) з лівою фракцією українських соціал-демократів «незалежників» у нову партію - Українську Комуністичну партію –УКП (боротьбистів). Інша частина лівих українських соціал-демократів «незалежників» створила свою окрему Компартію. Проте помилки у суспільній політиці призвели УСРР до кризи, внаслідок якої по Україні прокотилася хвиля антибільшовицьких селянських повстань, що сприяла перемозі Добровольчої армії генерала А. Денікіна. До літа 1919 р. денікінські війська захопили майже всю Україну і Петлюра мусив піти на тимчасове співробітництво з більшовиками і Махно. Удари української та народно-революційної армій по тилах білогвардійців сприяли перемозі більшовиків над Добровольчою армією.
Наприкінці 1919 р. білогвардійці були розбиті на території Росії. З листопада 1919 р. більшовицькі війська перейшли у контрнаступ і до лютого 1920 р. поставили під контроль всю Українську територію, відновивши УСРР. Перемога більшовиків була сигналом для значної частини українських лівих до остаточного переходу на їхній бік. У січні 1920 р. відбувся установчий з'їзд, на якому була створена нова УКП (укапістів). У цей же період завершився остаточно розкол і серед російських меншовиків та есерів на лівих, які боролись за радянську владу, і правих, які її не визнали.
1920/22 рр. став роком остаточного ствердження української радянської державності. Червона армія вибила з території України польських інтервентів, а з ними і залишки військ УНР. У руках поляків залишилася лише Галичина, яку їм відступив Петлюра за Варшавською угодою 1920 р. Наприкінці року були розбиті збройні сили Врангеля – останнього білогвардійського генерала на території України. Взимку 1920/21 рр. біли знищені останні загони військ УНР, що здійснили похід по території УСРР. У 1921/22 рр. припинили боротьбу більшість повстанських загонів та Народно-революційна армія Нестора Махна.
Незважаючи на тимчасову поразку, слід відзначити, що у ході революції, український народ уперше в ХХ ст. створив незалежну національну державу, яка у формі різних утворень мала всі ознаки незалежної держави: територію, кордони, символи, органи влади, військо, гроші, мову. У цей період відбулось об’єднання в одній соборній державі східних і західних українських земель. Розуміння здобутків революції та усвідомлення причин її поразки має стати важливим уроком для сучасної розбудови незалежної України.
Державний архів Кіровоградської області підготував інформаційний стенд «Сторінками історії Української революції 1917-1920 рр.» (за матеріалами газети «Голос Юга»).
Зі шпальт газет дослідники можуть дізнатись про розвиток національного руху в Україні, діяльність українських органів влади та політичних партій, а також досвід Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, який відіграв вирішальну роль у подальшій визвольній боротьбі українського народу.

Повідомлення “Выборы в Учредительное Собрание”
лиспопад 1917р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 21.11.1917 р. № 262 інв. № 1191
Резолюція, прийнята Єлисаветградською групою “Единство” російської соціально-демократичної робітничої партії
08.11.1917 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 14.11.1917 р. № 256 інв. № 1191
Характеристика В. Леніна
Листопад 1917 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 19.11.1917 р. № 261 інв. № 1191
Повідомлення щодо проведення засідання Центральної ради, на якому розглядалось питання про поділ України на землі
06.03. 1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 11.03.1918 р., № 43, інв. № 1195, арк.11 зв.
Офіційне повідомлення генерального штабу Української Народної Республіки про хід війни з більшовиками
1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 15.03.1918 р., № 40, інв. № 1195, арк.17 зв.
Звернення начальника дивізії, генерала-лейтенанта Фон-Арніна до населення України стосовно дружніх відносин з Україною та спільною боротьбою з її ворогами
1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 18.03.1918 р., № 46, інв. № 1195, арк.23 зв.
Наказ військового міністерства Української Народної Республіки щодо повідомлення про арешти військового прокурора
03.04.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 24.03.1918 р., № 51, інв. № 1195, арк.33 зв.
Повідомлення про засідання у Малій раді (гол. М. Грушевський)
06.04.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 27.03.1918 р., № 53, інв. № 1195, арк.37 зв.
Спогади очевидця про розпуск Малої ради
квітень 1918 р.
ДАКО, ДІФ, Газета “Голос Юга”, 18.04.1918 р., № 72, інв. № 1196, арк. 28 зв.
Повідомлення про засідання Малої Ради щодо недоторканості членів ради у рубриці “Телеграммы от “Юга”
16.04.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 01.04.1918 р. № 58 інв. № 1196, арк.9 зв.
Повідомлення у рубриці “Телеграммы от “Юга” про прийняття на засіданні Малої Ради законопроекту щодо випуску розмінних марок
19.04.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 08.04.1918 р. № 64 інв. № 1196, арк.12 зв.
Повідомлення у рубриці “Телеграммы от “Юга” про відміну 12 смертельних вироків на засіданні Малої Ради
23.04.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 12.04.1918 р. № 67 інв. № 1196, арк.18 зв.
Повідомлення у рубриці “Телеграммы от “Юга” про законопроект Малої Ради щодо створення фінансово-економічної ради
25.04.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 14.04.1918 р. № 69 інв. № 1196 арк.24 зв.
“Очерк новейшей истории Украины по книге проф. М. Грушевського” роздуми М.Грушевського про революцію та звільнення України
квітень 1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 15.04.1918 р. № 70 інв. № 1196 арк.24 зв.
Повідомлення про розпуск Малої Ради
27.04.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 18.04.1918 р. № 72 інв. № 1196 арк.28 зв.
Публікація “Грамота всему украинскому народу”, в якій П. Скоропадський проголошує себе Гетьманом України
29.04.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 20.04.1918 р. № 73 інв. № 1196 арк.31
Інтерв’ю Гетьмана П. Скоропатського щодо покращення життя в Україні (рубрика “События в Киеве”)
01.05.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 21.04.1918 р. № 74 інв. № 1196 арк.32 зв.
Лист Гетьмана П. Скоропатського до воєнного міністра щодо відновлення козацтва
30.05.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 19.05.1918 р. № 96 інв. № 1197 арк.22
Лист Гетьмана П. Скоропатського про вибори до державного сейму
16.10.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 05.10.1918 р. № 207 інв. № 1201
Універсал Гетьмана П. Скоропатського про відновлення козацтва
17.10.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 06.10.1918 р. № 208 інв. № 1201 арк.7 зв.
Повідомлення про напад "петлюрівських повстанців" на Єлисаветград
20.09.1919 р.
ДАКО, ДІФ, "Голос Юга", № 18, 20.09.1919, інв. № Е-1206, арк. 24.
Повідомлення “Министерский кризис” про відставку уряду
19.10.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 09.10.1918 р. № 210 інв. № 1201 арк.12 зв.
Повідомлення про формування нового Кабінету Міністрів
24.10.1918 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 12.10.1918 р. № 213 інв. № 1201 арк.18 зв.
Повідомлення від Комітету допомоги Добровільної армії про недостатнє фінансування армії (рубрика “Местная жизнь”)
09.11.1919 р.
ДАКО, ДІФ, газета “Голос Юга”, 09.11.1919 р. № 74 інв. № 1206, арк.18
Копія наказу для військ Революційної повстанської армії України (Нестора Махна) про повернення на територію України та їхнє відношення до голодуючого населення.
30.08.1921 р.
ДАКО, Ф.П-1, оп. 1, спр. 87, арк. 61.
Телеграма про дії повстанців загону Чорного ворона та поведінку частин І Кінної армії на території Єлисаветградського повіту
10.10.1921 р.
ДАКО, Ф.Р-347, оп. 3, спр. 84, арк. 59.
Повідомлення про загибель отамана Чорного Ворона
04.11.1922 р.
ДАКО, ДІФ, газета "Красный путь", 04.11.1922, № 251, інв. №А-1777, стор. 1.

(на початок сторінки)