|
|
В історії бурхливого XX ст. голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце. Ці сторінки нашої історії завжди будуть одними з найстрашніших та найжорстокіших. Адже тоді, радянська влада зробила все, аби знищити українців, і обрала для цього один із найбезжалісніших способів – голод.
У 1930 році Сталін дав поштовх новій хвилі колективізації в СРСР. Було прийнято Закон про хлібозаготівлі, за яким колгоспи мусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя. Звісно, українських селян ці нововведення не втішили, і багато хто почав противитися таким поборам. Більшовицьких керівників у селах не приймали, рух супротиву набирав обертів. Тоді радянська влада вирішила діяти інакше.
Щоразу норми вилучення зернових запасів зростали. Як наслідок, у 1932 році в Україні вже не було запасів борошна. Та на цьому радянська влада вирішила не зупинятися. Восени 1932 року були організовані так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування. З України вивозили вже не тільки посівний матеріал, але й квашені огірки, капусту та помідори.
Примусова колективізація була трагедією для всього радянського селянства, та для українців то була особлива трагедія. Здійснювалося масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом. Це було свідомим терористичним актом тоталітарної системи проти мирних людей, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру.
За розпорядженнями уряду, заборонялася будь-яка торгівля в сільській місцевості, припинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося десятьма роками ув'язнення та розстрілом будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів. Мільйони людей фактично залишили приреченими на голодну смерть.
Примітним аспектом голодомору були спроби влади стерти його з людської пам'яті. Ще недавно радянська позиція в цьому питанні була однозначною: заперечувався сам факт голоду. Зрозуміло, якби істинні масштаби голодомору стали загальновідомими, це нанесло б непоправного збитку тому «світлому» образу, який Москва намагалася затвердити в свідомості людей як всередині СРСР, так і за рубежем. Тому довгий час радянська влада забороняла навіть згадувати про цю трагедію.
Державний архів Кіровоградської області пропонує переглянути виставку «Голодомор мовою фактів».
У документах, що зберігаються в Державному архіві Кіровоградської області чітко видно напрямки політики тоталітарного режиму. Вони свідчать про тогочасний стан колгоспів і вихід з них селян, політичні настрої громадян, їхній опір здирницьким хлібозаготівлям і тотальному вилученню продовольства, масові репресії, жахливу статистику голодних смертей тощо.
|
|
