«Червоний террор» на Кіровоградщині»

Початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВC СРСР №00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 р., затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 р. Цим наказом запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – ув’язнення в таборах ГУЛАГу НКВД СРСР.
Особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконання репресивних директив центру. А вже у червні 1937 р. розпочались масові арешти.10 липня 1937 р. політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного НКВС (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного або республіканського комітету ВКП(б). Існування «трійок» та інших позасудових репресивних органів повністю суперечило радянському законодавству, у тому числі Конституції 1936 р.
Заарештований був фактично позбавлений права на захист чи оскарження вироку.
Часи «Великого терору» у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Особа могла написати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

Після смерті Й.Сталіна було визнано незаконність «Великого терору» та проведено часткову реабілітацію репресованих. Реабілітаційні процеси другої половини 1950-х – початку 1960-х років мали обмежений характер. Більшість громадян не отримали повної реабілітації, їхні права не були повністю відновлені.
У 1991 році, в останні місяці існування УРСР, було ухвалено Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». У ньому вперше в Україні законодавчо засудили і відмежувалися від політичних репресій як методу керування суспільством. Відповідно до вимог Закону органами прокуратури та судами впродовж 1991–2001 років було реабілітовано 248 тис. 810 громадян, відмовлено в реабілітації — 117 тисячам 243 особам.
У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки». Законопроект було розроблено Українським інститутом національної пам’яті спільно із народними депутатами України, громадськістю та експертами Реанімаційного пакету реформ.
Державний архів Кіровоградської області пропонує переглянути добірку архівних документів та матеріалів про «червоний терор» на Кіровоградщині. Ми повинні говорити та пам’ятати про тих, хто став жертвами Великого терору. Це були противники більшовицької влади, ті, хто захоплювався Сталіним, та звичайні громадяни, які були далекі від політики.

Фото Вихлевщука Кирила Федотовича, уродженця с.Надлак Новоархангельського району, заарештованого 23.11.1932 р. за антирадянську агітацію
1932 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, , оп. 2р, спр. 11542, арк. 93-4

Фото Березовського Петра Пантелійовича, уродженця с.Надлак Новоархангельського району, заарештованого 23.11.1932 р. за антирадянську агітацію
1932 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, , оп. 2р, спр. 11542, арк. 93-6

Фото Писчанського Михайла Андрійовича, уродженця с.Кальниболота Новоархангельського району, заарештованого 23.11.1932 р. за антирадянську агітацію
1932 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, , оп. 2р, спр. 11542, арк. 93-9

Фото Федорова Микити Федоровича, уродженця с.Кальниболота Новоархангельського району, заарештованого 23.11.1932 р. за антирадянську агітацію
1932 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, , оп. 2р, спр. 11542, арк. 93-10

Постанова по слідчій справі №8929 контрреволюційної організації Вихлевщука К.Ф., Березовського П.П., Писчанського М.А., Федорова М.Ф. та інших
б/д
ДАКО, Ф.П – 5907, , оп. 2р, спр. 11542, арк. 51

Фото Волощука Семена Івановича, уродженця с.Тимофіївка Новоархангельського району, заарештованого 26.03.1931 р. за антирадянську агітацію проти колективізації та хлібозаготівель
1931 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 6417 арк. 27

Витяг з протоколу засідання трійки при УНКВС по Одеській області стосовно вироку засудженому Волощуку С.І.
07 січня 1932 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 6417 арк. 26

Фото Ремінного Лук’яна Яковича, уродженця с.Богодарівка Компаніївського району, заарештованого 10.12.1932 р. за контрреволюційну агітацію
1932 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 7167, арк. 32 г

Фото Прокопенка Андрія Архиповича, уродженця с.Богодарівка Компаніївського району, заарештованого 10.12.1932 р. за контрреволюційну агітацію
1932 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 7167, арк. 32 в

Висновок прокуратури Кіровоградської області щодо Прокопенка А.А. за матеріалами слідчої справи № 7167
(1933 р.)
03 грудня 1993 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 7167, арк. 33

Постанова про ув’язнення Ремінного Л.Я. і
Прокопенка А.А. на 5 років, яких звинувачено у зриві хлібозаготівлі у 1932 р.
02 січня 1933 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 7167, арк. 29

Витяг із акту постанови трійки при УНКВС по Одеській області про заслання Ремінного Л.Я. в Сибір на 3 роки
13 січня 1933 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 7167, арк. 31

Фото Осіпова Назара Терентійовича, уродженця с. Плоске, священника с. Іванківці Знам’янського району, заарештованого 29.04.1935 р. за антирадянську агітацію
1935 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 13397, арк. 26 а

Постанова Новогеоргіївського РВ НКВС про ув’язнення Осіпова Н.Т., який звинувачується в антирадянській агітації
1935 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 13397, арк. 15

Фото Павловського Григорія Андрійовича, жителя с. Триліси Олександрівського району, заарештованого 09.07.1937 р. за контрреволюційну агітацію
1937 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 9396, арк. 38

Витяг із протоколу засідання трійки при УНКВС по Київській області про розстріл Павловського Г.А.
13 серпня 1937 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 9396, арк. 36

Витяг із акту про розстріл Павловського Г.А., який виконано 23 липня 1937 року в 1 год.40 хв.
1937 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 9396, арк. 37

Постанова про звинувачення Павловського Г.А., який утік із заслання (був засуджений як кулак)
09 липня 1937 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 9396, арк. 8

Фото Амбросієва Петра Михайловича, уродженця с. Грузьке Зінов’євського району, заарештованого 09.02.1938 р. за «участь в антирадянському гуртуванні»
1938 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 10315, арк. 357

Фото Карлючина І.П., уродженця с. Грузьке Зінов’євського району, заарештованого 22.08.1937 р. «участь в антирадянському гуртуванні»
1937 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 10315, арк. 356

Фото Маломуж К.І., уродженця с. Аджамка, заарештованого за проведення серед селян агітації проти колгоспного будівництва
1937 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 10315, арк. 360

Висновок лікаря поліклініки м. Зінов’євськ щодо стану здоров’я заарештованого Карлючина І.П.
10 липня 1933 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 10315, арк. 343

Фото Семенця Семена Федоровича, уродженця с. Плоско-Забузьке Голованівського району, заарештованого 27.04.1932 р. за контрреволюційну агітацію
1932 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 6692, арк. 99

Фото Дворського А.Д., уродженця с. Плоско-Забузьке Голованівського району, заарештованого 27.04.1932 р. за контрреволюційну агітацію
1932 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 6692, арк. 94

Витяг із протоколу особливого засідання при колегії ГПУ УРСР стосовно заслання Семенця С.Ф. та Слюсаренка Ф.К. в Сибір на 3 роки
1932 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 6692, арк. 86

Витяг із протоколу особливого засідання при колегії ГПУ УРСР стосовно заслання Дворського А.Д. в Сибір на 3 роки
17 липня 1932 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 6692, арк. 87

Фото Станкевича Леоніда Казимировича, уродженця с. Троянка Голованівського району, заарештованого 20.03.1943 р. за зраду Батьківщині
1943 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 11606, арк. 14

Витяг із протоколу особливого засідання при НКВС СРСР про розстріл Станкевича Л.К.
22 травня 1943 р.
ДАКО, Ф.П – 5907, оп. 2р, спр. 11606, арк. 92

Стаття «Судити за законом від 7 серпня» про куркуля Шумейка Грицька, який з косою в руках заходився знищувати колгоспну пшеницю (авт. Якимович)
1933 р.
ДАКО, ДІФ, газета «Соціалістичний наступ» від 02.07.1933 р., №151(832), арк.1, інв. № В-826

Повідомлення «Орудують класові вороги» про недостатню роботу артілі «14-річчя Жовтня» при хлібоздачі та скиртуванні (авт. - бригада сількор.: Дмитренко, Александров, Григорьєв)
1933 р.
ДАКО, ДІФ, газета «Соціалістичний наступ» від 22.09.1933 р., .№ 221(900), арк.9, інв. № В-828

Повідомлення від районної комісії чистки партії
1933 р.
ДАКО, ДІФ, газета «Сівалка» від 12.07.1933 р., № 122, арк.13, інв. № В-830

Стаття «Доки триватиме саботаж?» (авт. М.Залізняк)
1933 р.
ДАКО, ДІФ, газета «Соціалістичний наступ» від 14.12.1933 р., №288 (967), арк.21, інв. № В-831

(на початок сторінки)


		Початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВC СРСР №00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 р., затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 р. Цим наказом запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – ув’язнення в таборах ГУЛАГу НКВД СРСР. Особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконання репресивних директив центру. А вже у червні 1937 р. розпочались масові арешти.10 липня 1937 р. політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного НКВС (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного або республіканського комітету ВКП(б). Існування «трійок» та інших позасудових репресивних органів повністю суперечило радянському законодавству, у тому числі Конституції 1936 р. Заарештований був фактично позбавлений права на захист чи оскарження вироку. Часи «Великого терору» у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Особа могла написати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.
	Після смерті Й.Сталіна було визнано незаконність «Великого терору» та проведено часткову реабілітацію репресованих. Реабілітаційні процеси другої половини 1950-х – початку 1960-х років мали обмежений характер. Більшість громадян не отримали повної реабілітації, їхні права не були повністю відновлені. У 1991 році, в останні місяці існування УРСР, було ухвалено Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». У ньому вперше в Україні законодавчо засудили і відмежувалися від політичних репресій як методу керування суспільством. Відповідно до вимог Закону органами прокуратури та судами впродовж 1991–2001 років було реабілітовано 248 тис. 810 громадян, відмовлено в реабілітації — 117 тисячам 243 особам. У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки». Законопроект було розроблено Українським інститутом національної пам’яті спільно із народними депутатами України, громадськістю та експертами Реанімаційного пакету реформ. Державний архів Кіровоградської області пропонує переглянути добірку архівних документів та матеріалів про «червоний терор» на Кіровоградщині. Ми повинні говорити та пам’ятати про тих, хто став жертвами Великого терору. Це були противники більшовицької влади, ті, хто захоплювався Сталіним, та звичайні громадяни, які були далекі від політики.