Афганська війна – 30 років відлуння
15 лютого 1989 року останній радянський солдат покинув Афганістан. Незалежна Україна щороку офіційно цього дня вшановує пам'ять загиблих воїнів-інтернаціоналістів і День виводу військ з Афганістану.
Афганська війна тривала з
До складу радянського контингенту входили: управління 40-ї армії з частинами забезпечення і обслуговування, чотири дивізії, п'ять окремих бригад, чотири окремі полки, чотири полки бойової авіації, три вертолітні полки, одна трубопровідна бригада, одна бригада матеріального забезпечення й деякі інші частини й установи.
Влада СРСР і США у 1988 році домовилися про невтручання у справи Афганістану. Розпочате у травні 1988 року виведення військ з Афганістану закінчилося 15 лютого 1989 року. Групи радянських військ остаточно залишили цю країну.
Радянсько-афганську війну пройшло понад 160 000 українців. З них 2 378 загинули, 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон.
Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами.
Загиблі поверталися додому в цинкових домовинах. Відчиняти труни рідним забороняли, хоча робили вони це таємно й жахалися, побачивши понівечені останки синів, чоловіків, батьків.
Серед 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців.
Пропонуємо переглянути тематичну документальну виставку «Афганська війна – 30 років відлуння», підготовлену за архівними документами, які зберігаються в Державному архіві Кіровоградської області.
Тематична документальна виставка
Повідомлення
про присвоєння капітану В.І.Гринчаку,
уродженцю Гайворонського району,
звання Героя Радянського Союзу
04.05.1985 р.
ДАКО, ДІФ,
Газета «Кіровоградська правда»,
№ 103, арк. 6, інв. № 5645
Рішення виконкому
Кіровоградської районної ради
народних депутатів №172
«Про виділення коштів райкомунвідділу
для розрахунку за надгробний пам’ятник
Краснокутському Ю.В., який загинув
при виконанні інтернаціонального обов’язку»
21.04.1988 р.
ДАКО, Ф.Р-7412,
оп.1, спр.663, арк.1
Список воїнів-інтернаціоналістів, учасників
бойових дій в Республіці Афганістані,
Вільшанського району
(із архівної справи № 4, оп.2)
1979-1989 рр.
ДАКО, Ф.Р-7665,
оп.2, спр.4
Список воїнів-інтернаціоналістів, учасників
бойових дій в Республіці Афганістані,
Маловисківського району
(із архівної справи № 12, оп.2)
1979-1989 рр.
ДАКО, Ф.Р-7665,
оп.2, спр.12
Фото та анкета
воїна-інтернаціоналіста,
який проходив службу
у складі обмеженого контингенту
Радянських військ у ДР Афганістан,
Кривенка Василя Миколайовича,
уродженця Новомиргородського району.
20.10.1990 р.
ДАКО, Ф.Р-7665,
оп.2, спр.16, арк.8, 8а
Фото та анкета
воїна-інтернаціоналіста
Ковальчука Сергія Федоровича,
уродженця Новгородківського району,
який проходив службу
в ДР Афганістан.
25.02. 1991 р.
ДАКО, Ф.Р-7665,
оп.2, спр.17, арк.19а, 20
Автобіографія і фото
воїна-інтернаціоналіста
Ворони Сергія Васильовича,
жителя с.Софіївки Новоукраїнського району,
який проходив службу в ДР Афганістан.
ДАКО, Ф.Р-7665,
оп.2, спр.19, арк.11, 12
Фото та анкета
воїна-інтернаціоналіста,
який проходив службу у складі
обмеженого контингенту
Радянських військ у ДР Афганістан,
Мельника Віктора Миколайовича,
жителя Світловодського району.
20.02.1991 р.
ДАКО, Ф.Р-7665,
оп.2, спр.11, арк.16, 17
Фото та анкета
воїна-інтернаціоналіста
Довбняна Олега Федоровича,
уродженця Онуфріївського району,
який проходив службу в ДР Афганістан.
07.07.1991 р.
ДАКО, Ф.Р-7665,
оп.2, спр.10, арк.12,12а
Фото та анкета
воїна-інтернаціоналіста,
який проходив службу
у складі обмеженого контингенту
Радянських військ у ДР Афганістан,
Воронька Ігоря Васильовича,
уродженця м.Олександрії.
31.10.1991 р.
ДАКО, Ф.Р-7665,
оп.2, спр.1, арк.7, 8а
Повідомлення
«Згадавши всіх поротно і повзводно…»
про проведення в обласній філармонії вечора пам’яті,
присвяченого 6-й річниці виводу радянських військ
з території Афганістану.
15.02.1995 р.
ДАКО, ДІФ, «Вечірня газета»
від 17.02.1995 р.
№ 8,арк.27зв., інв. № 6558
Розпорядження голови
обласної державної адміністрації № 250-р
«Про взяття на державний облік
новозбудованих пам’яток історії та культури
і затвердження охоронних зон навколо них».
22.07.1996 р.
ДАКО, Ф.Р-7838,
оп.1, спр.212, арк.154, 155
Повідомлення
«Вшанували пам’ять воїнів-інтернаціоналістів» (авт. Л. Макей)
про проведення мітингу, присвяченого 21-й річниці
виводу радянських військ з території Афганістану.
16.02.2010 р.
ДАКО, газета «Народне слово», № 12 (2868),
від 16.02.2010 р.,
стор.1, інв. № 6981
Повідомлення народного депутата України С.Березкіна
«В Афгані їм зозуля не кувала…».
16.02.2012 р.
ДАКО, газета «Народне слово», №2 (3023),
від 16.02.2012 р.,
стор.1, інв. № 7098
Фото зустрічі працівників
Державного архіву Кіровоградської області
з воїнами-інтернаціоналістами, які проходили службу
в ДР Афганістан.
16.02.2012 р.
ДАКО, газета «Народне слово», №2 (3023),
2014 р.
Афганська війна
в людських долях
Метеорита розчерк синій
Крізь смерть прямує до Землі
Його життя – в яснім горінні,
Що розтинає груди млі.
І хочу я за далиною
Років сум'ять і чистоти
Й метеорита яснотою
Горіти людям з висоти.
За майже три десятки літ від початку “афганської війни” світ змінився невпізнанно. Пожухли в часі й ті маленькі конверти, в яких летіли вісточки до рідних країв з непроглядної далечини – летіли до матерів, батьків, до родин, із котрих уже мало хто лишився. Ті, хто лишився, бережуть пожовклі, наче осіннє листя, конвертики та писані нашвидкоруч листи. Ці листи повертають нас у той невимовно далекий і завжди близький, бо впритул до серця підступлений, час:
28 грудня 1979 Надійшла повістка з військ-комату. Запропонували Афганістан. Треба їхати. Хочу, щоб батьки мною пишалися. Оформила документи, райком партії об-смоктав усі кістки: не лише мені, а й рідним. Дали позитивну характеристику. Райком комсомолу теж. Позаду комісія. Отримала закордонний паспор: радянський забрали. Дали 100 карбованців підйомних на дорогу.
15 січня 1980 Сьогодні наш ешелон відбуває до Термезу. А звідти переправляють в Афганістан. Не знаю: чим, як і куди саме. Дуже багато людей прийшло на вокзал Ново-сибірська. Квіти живі у січні. Ніби нас вже ховають, але наша рота бадьора. Усі усмі-хаються крізь сльози.
Їдемо 2 доби. Де їдемо невідомо. Або Туркменія, або Узбекистан. Дивлюсь на усіх і гадаю, що очікує кожного з нас на афган-ській землі.
Нарешті прибули до Термезу. Але ж глухомань. Відвезли до пересильного пункту. Поселили в санітарній частині. Спимо на підлозі. Формують колону в Афганістан. Боже, скільки тут людей. Зі всього союзу, навіть з-за кордону наших привезли.
5 лютого Сьогодні мій день народження. 22 роки. Поздоровлень не чую. Познайомилась з офіцером. Лейтенат, Сашко, ніби з України. Веселий. Прізвище Стовба. Добре й красиво складає вірші, тільки українською мовою. Нашу роту відправляють завтра до Кабула, а Сашко ще не знає куди він їде.
10 лютого Ось наша колона вирушає. Дали мені автомат Калашникова та два ріжки з набоями. Але з мене стрілець, як з бабці футболіст. Їдемо з партизанами 8 машин і бронетранспортери. Нас супроводжують два танки. Машини завантажені медичним та речовим майном, ліжками. На душі – сум. Хочеться плакати. Перетнули кордон, пон-тонний міст через Амудар’ю. Ось ми на афганській землі. Я вчепилася в автомат. За кермом водій Акбар. Проїхали порт Хайратон. Пустеля як пустеля. Є дороги та стовпи. Не зупиняючись їдемо 7 годин. Їмо у машині.
13 лютого Привезли нас у гори. Снігу бага-то. Облаштували нічліг, готуємо на електро- пічках, слухаємо радіо, місцеві афганські пісні дуже гарні. Життя містечка кипить.
2 березня Учора вночі загинули дівчата. Вони були з України. Як це могло трапи-тись? Приїхали до медчастини і сьогодні мали отримати призначення. Командири бігають – шукають труни.
Отримала лист від Сашка Стовби ‒ не дуже веселого, вони зупинились у горах, біля ки-шлаку. Пише, що місцеві жителі дуже агре- сивні.
Мені повідомили, 30 березня 1980 року Сашко Стовба загинув. Сказали, що відправ- лятимуть в Україну у цинку з Кабулу. П’ять разів їздили на аеродром: літак до Ташкенту відлітає щодоби. Бачила тільки ящик, Сашка ні. Йому 23 роки. Бідні батьки.
