Ім’я Тараса крізь віки...
Творчість Тараса Шевченка, його духовний спадок – це національне багатство України. Виразник дум і сподівань народу, співець національної та соціальної свободи, Великий Кобзар нерозривно пов'язаний з тривалим процесом українського державотворення. Тяжке, наповнене випробуваннями та втратами життя поета, художника, мислителя досліджується вченими і за межами України, в далекому зарубіжжі.
В українській хаті, незалежно від статків господарів, були ікони та портрет Шевченка. Слово Великого Кобзаря пробивало мури заборон, часу, непам'яті. Коли імперський уряд заборонив відзначати 100-літній ювілей Поета, в березневі дні 1914 року на вулиці Києва з протестом вийшли демонстранти.
На шпальтах газет, виданих за часів УНР, нерідко друкувалися шевченківські поетичні рядки.
У період Другої світової війни дух воїнів живили плакати з полум'яними словами Шевченка. Згадаємо відомий плакат 1942 року художників Іллі Кружкова та Сергія Отрощенка із зображенням Поета та його рядками «...І вражою злою кров'ю волю окропіте».
Населені пункти, вулиці, київський національний університет (колишній імператорський університет Св.Володимира), Національна премія в галузі культури, літератури, мистецтва, публіцистики та журналістики (заснована в 1961 році) носять ім'я Тараса Шевченка. Шевченкове слово звучить з неослабною силою і тоді, коли фраза «життя віддати за Україну» набуває невідворотної реальності. На барикадах Революції Гідності 20-літній вірменин Сергій Нігоян незадовго до своєї загибелі читав Шевченкове «Борімося – поборемо. Нам Бог помагає» Навесні 2017 року в зоні ООС загинув криворожанин – боєць 25-ї окремої повітрянодесантної бригади Тарас Григорович Шевченко, повний тезка великого поета.
Нові покоління українців будуть шанувати Великого Кобзаря, вчитися його мудрості, любові до України.
