ОБІРВАНА ПІСНЯ НА ЗЛЕТІ

«Ах, війна, что ж накоїла, підла ти: стали тихими наші двори», – писав у 1958 році поет, композитор, колишній мінометник, учасник Другої світової війни Булат Окуджава. І нові покоління виконували під акомпанемент гітари цю пісню, пропускаючи її слова через власну душу. Ті покоління, які стануть батьками учасників нових війн.

Війни продовжують збирати свій страшний, трагічний ужинок: людські життя, понівечені долі та жахіття руїни. Напередодні свята Дня захисника України, віддаючи належне нашим воїнам в умовах п’ятилітньої збройної агресії Росії проти України, необхідно згадати тих краян, хто загинув, відстоюючи незалежність батьківщини, чия обірвана пісня не звучатиме більше, не набиратиме сили, не буде передана нащадкам. П’ять років цвинтарі та Алеї Слави на теренах області поповнюються похованнями молодих, дужих, відданих Україні лицарів.

Вони до 2014 року, в іншому житті, дізнавалися про війну з кінофільмів, книжок, розповідей дідусів. Вони були спортсменами, інженерами, вчителями, артистами. Хтось не встиг створити сім’ю, хтось тільки збирався освідчитися, хтось тільки-но взяв шлюб. Можливо, дехто з них зробив би своє ім’я відомим за межами України, але у складі 3-го полку спецпризначення ім. князя Святослава Хороброго, окремих мотопіхотних батальйонів та інших з’єднань ЗСУ «прикрили землю грудьми».

Перші прощання з загиблими героями війни на Сході країни відбувалися в обласному центрі в травні 2014 року. Стало відомо, що 6 жовтня нинішнього, 2019 року, на Донеччині загинув 41-річний старший солдат 28 ОМБр ім. Лицарів Зимового походу Іван Дейкун, уродженець м. Новоукраїнка Кіровоградської області. Підла війна продовжує сиротіти Україну. Вічна слава героям!