Голодомор – це прояв геноциду

українського народу, скоєний в 1932– 1933 роках керівництвом Радянського Союзу з метою упокорення українців та остаточної ліквідації намагань побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави.

У 2006 році Законом України

«Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор визнано геноцидом українського народу.
У 2010 році постановою Апеляційного суду міста Києва доведено геноцидний характер Голодомору та намір Сталіна і його прибічників знищити частину української нації.

Аналізуючи діагнози про смерть,

зазначені в книгах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) за 1932 – 1933 роки, можна побачити розмір фальсифікації історії Голодомору уже в час його проведення. Адже такі пояснення причин смерті десятків і сотень людей в одній книзі, як «невідомо», «від хвороби», а то й відсутністю записаної причини, вказують на те, що радянська влада навмисно ховала правду, отже, повністю усвідомлювала злочинність своїх дій.

Також, слід звернути увагу на медичні діагнози, тих хвороб, які виникають як наслідок тривалого голодування, а саме: ослаблення організму, харчового отруєння тощо.

Архівні документи періоду

Голодомору 1932-1933 років підтверджують той факт, що саме 1933 року смертність на території нашого краю набула катастрофічних масштабів. Тоді, щодоби мученицькою смертю помирало декілька сотень осіб, щогодини – десятки чоловік. Питання кількості людських втрат від Голодомору досі залишається відкритим.