Володимир Олександрович Базилевський народився 14 серпня 1937 року в селі Павлиш Онуфріївського району (нині – селище Павлиш Олександрівського району Кіровоградської області).

Початкову освіту отримав у школі села Байдакове, де навчався з першого по четвертий клас. На початку 1950-х років родина Володимира Базилевського переїхала до селища Онуфріївка Онуфріївського району (нині – селище Онуфріївка Олександрійського району Кіровоградської області). Після закінчення школи працював завідувачем сільського клубу в селі Байдакове.

Впродовж 1956 – 1958 роках Володимир Базилевський працював на будівництві Кременчуцької ГЕС.

У 1958 році Володимир Олександрович вступив на філологічний факультет Одеського університету імені І. Г. Мечникова. У 1960 році перевівся на заочну форму навчання, працював кореспондентом одеської газети «Чорноморська комуна». У період 1962 – 1964 років працював кореспондентом Павлоградської міської газети (Дніпропетровська область), обласної газети «Ленінська правда» (м. Суми).

У 1964 – 1968 роках працював старшим редактором Дніпропетровського видавництва «Промінь» по Кіровоградській області. З 1969 року працював кореспондентом газети «Кіровоградська правда». Був керівником молодіжної літературної студії «Сівач», членом обласного літературного об’єднання «Степ».

Автор поетичних збірок: «Ятрань» (1968), «Рівновага» (1968), «Світлиця» (1970), «Пора перельоту» (1974), «Поклик простору» (1977), «Побачення з тобою» (1978), «Допоки музика звучить» (1982), «Світлом єдиним» (1983), «Чуття землі небесне» (1983), «Труди і дні» (1984), «Вибране» (1987), «Колодязь» (1988), «Вертеп» (1992), «Вокзальна площа» (1995), «Украдене небо» (1999), «Тумани Ітаки» (2001), «Віварій. Кінець навігації» (2004), «Крик зайця» (2004); книг критичної прози та есеїстки: «І зав’язь дум, і вільний лет пера» (1990), «Лук Одіссеїв» (2005), «Холодний душ історії» (2008), «Тепер і тут» (2012); книг художньої та документальної прози: «Делегат конгресу» (1975), «Ці довгі суворі зими» (1979); книг нарисів: «Земля двох морів» (1978), «Обираю тривогу» (1982), «Шляхами вітру» (2011), «Повітря резервацій» (2016), «Лук і ліра» (2016), «Замах на Бога» (2014).

Лауреат премій: Кіровоградської обласної премії імені Юрія Яновського за поему «Пора перельоту» (1972), літературної премії імені Павла Тичини «Чуття єдиної родини» за збірку поезій «Колодязь» (1990), Національної премії України імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Вертеп» (1996), літературної премії імені Володимира Свідзінського за збірку поезій «Віварій. Кінець навігації» (2004), Міжнародної літературної премії імені Пантелеймона Куліша за книгу «Холодний душ історії» (2006).

З 1972 року член Національної спілки письменників України, ради та президії Національної спілки письменників України. Впродовж 1991 – 2010 років член редакційної колегії газети «Літературна Україна». З вересня 1999 року по листопад 2005 року член комітету з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка.

У 2020 році у Державному архіві Кіровоградської області було сформовано фонд особового походження Володимира Базилевського

Володимир Базилевський помер 21 січня 2026 року в Києві.

#	Назва документа	Дата	Підстава