Микола Олексійович Сухомлин

Іван Карпович Тобілевич
(Карпенко-Карий)

український письменник, драматург, актор, один з корифеїв українського побутового театру

Тобілевич Іван Карпович народився 17 (29 – за новим стилем) вересня 1845 року в с. Арсенівка Бобринецького повіту Херсонської губернії, що знаходиться поблизу Єлисаветграда. Походить з родини дрібного шляхтича Карпа Адамовича Тобілевича, управителя поміщицького маєтку. Мати була простою селянкою.

Псевдонім Карпенко-Карий поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого – героя п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля».

Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти собі на прожиття. Тому, Іван Тобілевич, з 1859 року працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше – канцеляристом міської управи.

1863р. у Бобринці на Єлисаветградщині утворився драматичний гурток, одним з найактивніших учасників якого був І. Тобілевич. Він грав різні ролі у п'єсах Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Кухаренка, Гоголя, Островського. В Єлисаветградському гуртку Тобілевич був і керівником, і режисером, і актором, беручи участь у створенні вистав за п'єсами Островського, Гоголя, Грибоєдова, Мольера, Шіллера.

Демократичні переконання Тобілевича закономірно привели його до участі в організації (разом з П. І. Михалевичем) таємного гуртка, на засіданнях якого вивчали праці М. Чернишевського, Ф. Лассаля, Д. Мілля та ін. З метою популяризації революційно-демократичної та народницької літератури у гуртку планувалось перекласти українською мовою ряд творів російської белетристики – Г. Успенського, Ф. Решетникова, Ф. Нефедова, М. Наумова, О. Левітова, М. Златовратського та ін., підготувати загальний нарис політичної економії за М. Чернишевським. У цій роботі найактивнішу участь брав Тобілевич.

1864 р. – на службі в повітовому суді.

1865 р. переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О. Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.

1870 р. одружився з Надією Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія Тарковського (її внучатий племінник – відомий російський кінорежисер Андрій Тарковський). Як посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому семеро дітей.

1881 р. втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина. 1883 р. в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець». 1883 р. одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М. Старицького.

1884 р. заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна».

1886–1887 рр. опублікував п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля».

1886 р. у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І. Карпенка-Карого.

1887 р., отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й оселився на хуторі, названому на честь першої дружини Надії (у Єлисаветградському повіті). Нині хутір є історико-культурним заповідником.

1888 р. з І. Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата Панаса Саксаганського.

1890 р. вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».

1897 р. склав записку до з'їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з'їзду виголосив Панас Саксаганський.

1899 р. написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття.

1900–1904 рр. створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море».

1906 р. захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна. 2 (15 – за новим стилем) вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби (рак печінки та селезінки) у Берліні, куди їздив на лікування. Похований на Хуторі Надія (нині - Кіровоградська область).

Не одне покоління дослідників займалося вивченням життя та творчості І.К. Карпенка-Карого, і всі вони сходяться в тому, що його діяльність сприяла розвитку української драматургії нового часу, піднявши її ідейно-художній рівень.

На честь Івана Тобілевича названо Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

До того ж, стало традицією, присвячувати тематику святкування Всеукраїнського свята театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» І.К. Карпенко-Карому в честь ювілейних дат від його дня народження.




# Назва документа Дата Підстава
1 Фото. «Українські Січові Стрільці на могилі Івана Карпенка-Карого» 1918 р. ДАКО, ДІФ, книга «Роки боротьби 1917-1922 рр. на Єлисаветчині», Кропивницький, 2018, стор 94, інв. № 10501
2 Постанова бюро обкому КП України та виконкому обласної ради депутатів трудящих від 21 серпня 1970 року № 81 «Про відзначення 125-річчя з дня народження І. К. Карпенка-Карого» 1970 р. ДАКО, Ф.Р. – 6707, оп. 1, спр. 159, арк. 59
3 Наказ директора Кіровоградського державного українського музично-драматичного театру від 07 вересня 1970 року № 168 а «Про відзначення 125-річчя з дня народження І.К. Карпенка-Карого/І.К. Тобілевича» 1970 р. ДАКО, Ф.Р. – 6707, оп. 1, спр. 160, арк. 128
4 Наказ начальника обласного управління культури від 10 вересня 1970 року № 276 «Про відзначення 125-річчя з дня народження І. К. Карпенка-Карого (І.К. Тобілевича)» 1970 р. ДАКО, Ф.Р. – 6707, оп. 1, спр. 159, арк. 61
5 Повідомлення В. Бикова «В обмін на сталінський том» про поповнення фонду літературно-меморіального музею І.К. Тобілевича на Хуторі Надія виданням «Драми і комедії» з автографом І. Карпенка-Карого 1990 р. ДАКО, ДІФ, газета «Молодий коммунар» від 28.07.1990, № 32, стор. 9, інв. № 6153
6 Стаття В. Бикова «Повенчался вторым браком с девицею дворянскою» (біографічні відомості з життя І. Карпенка-Карого) 1992 р. ДАКО, ДІФ, газета «Вечірня газета» від 01.05.1992, № 18, стор. 5, інв. №: 6405
7 Повідомлення В. Бикова «Матеріал… взятий із життя» про родину Тобілевичів 1993 р. ДАКО, ДІФ, газета «Народне слово» від 21.10.1993, № 122, стор. 4, інв. № 6359
8 Стаття В. Бикова «Кому належав будинок по Знам’янській?» про будівлю, в якій мешкала родина Тобілевичів 1995 р. ДАКО, ДІФ, газета «Вечірня газета» від 02.06.1995, № 23, стор. 6, інв. №: 6558
9 Наказ Міністерства культури УССР від 30 серпня 1995 року № 16 «Про відзначення 150-річчя від дня народження І.К. Карпенка-Карого і проведення в зв’язку з цим Всеукраїнського свята «Вересневі самоцвіти» 1995 р. ДАКО, ДАКО, Ф.Р. – 6707, оп. 1, спр. 394, арк. 42
10 Повідомлення Л. Хосяїнової «Іван Карпенко-Карий і кіно» про екранізацію творчості І. Карпенка-Карого 1996 р. ДАКО, ДІФ, газета «Народне слово» від 02.11.1996, інв. №: 6546
11 Повідомлення В. Бикова «Персонаж із «життєвої п’єси» Івана Тобілевича» про Стороженка Івана Гнатовича, людиниз оточення І. Карпенка-Карого 1996 р. ДАКО, ДІФ, газета «Народне слово», від 27.02.1996, № 23, стор. 3, інв. №: 6544
12 Повідомлення Л. Куценка «У провулку імені драматурга» про поповнення колекції літературно-меморіального музею І. Карпенка-Карого 1997 р. ДАКО, ДІФ, газета «Народне слово» від 23.09.1997, № 103, стор. 3, інв. №: 6636
13 Брошура О. Бабенка «На сторожі духовності» 1998 р. ДАКО, Ф. – 7933, оп. 1, спр. 78, арк. 1, (обкладинка)
14 Ювілейний буклет «Діяч національного відродження (до 155 річниці від дня народження І. Тобілевича (Карпенка-Карого) (автор-упорядник О. Бабенко) 2000 р. ДАКО, Ф. – 7933, оп. 1, спр. 79, арк. 1-2
15 Брошура О. Бабенка та О. Шумської «У світлі істинного» (до 120-річчя театру корифеїв) про творчу діяльність І. К. Карпенка-Карого 2002 р. ДАКО, Ф. – 7933, оп. 1, спр. 81, арк. 1, (обкладинка)
16 Повідомлення Б. Куманського «Люди вмирають – ідеї вічні» (до 160-річчя від дня народження І. К. Карпенка-Карого) про внесок І. Тобілевича в українську культуру 2005 р. ДАКО, ДІФ, газета «Народне слово» від 27.09.2005, № 106, стор. 3, інв. №: 6878
17 Книга О. Бабенка «Самоцвіти степів полинових» (аналіз творчості І. К. Карпенка-Карого) 2012 р. ДАКО, Ф. – 7933, оп. 1, спр. 85, арк.1
18 Фото. Актор І. Карпенко-Карий (із альбому «Театр Корифеїв у світлинах 1882-2012») 2012 р. ДАКО, Ф. – 7933, оп. 1, спр. 111, арк.15
19 Краєзнавчий вісник Кіровоградщини. Випуск IX, присвячений 130-річчю «Театру Корифеїв» 2013 р. ДАКО, ДІФ, інв. № 10816, (обкладинка)
20 Стаття К. Поліщука «Драматургія Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) як культурно-мистецький феномен» про творчість відомого драматурга І. Карпенка-Карого 2015 р. ДАКО, ДІФ, Між Бугом і Дніпром. Науково - краєзнавчий вісник Центральної України». Вип. IV, Кіровоград, 2015, с. 82-93, інв. № 10326