|
||||
|
Котова Олена Костівна (літературний псевдонім — Олена Журлива) народилася 24 червня 1898 року в м. Сміла на Черкащині в багатодітній сім'ї сільського вчителя. Закінчивши початкову школу, екстерном склала іспити в Уманській гімназії і вступила на філологічний факультет Вищих жіночих курсів у Києві, який закінчила 1922 року, отримавши диплом кандидата філологічних наук. Після навчання вчителювала у школах Києва, Харкова, Дніпропетровська, Москви, Кіровограда.
1914 року майбутня поетеса була заарештована царською поліцією за участь у демонстрації в день відзначення пам'яті Т. Г. Шевченка. Олена Журлива в молодості стала відомою як поетеса-співачка. А в театральний сезон 1929-1930 рр. її було запрошено до столичної Харківської опери. Та все ж основним її покликанням була поезія. Її перший вірш "Чогось нема, чого — не знаю" побачив світ, коли юній поетесі минуло лише 11 років, а перша збірка поезій "Металом горно" вийшла у 1926 році. Вона друкувала свої поезії в різних підручниках, журналах "Глобус", "Червоні квіти", "Червоний шлях", "Більшовик", "Кадри" тощо. На тексти поетеси композитори П. Козицький і В. Косенко створили пісні. У 1930 році вийшла у світ друга збірка віршів — "Багряний світ". У 1934 році Олена Журлива стала членом Спілки письменників. У 1938 році Олену Костівну було заарештовано в Москві «за агітацію проти радянської влади», а 26 квітня 1939 року особлива нарада НКВС СРСР засудила її до позбавлення волі у виправно-трудових таборах Алтаю на 10 років. Дякуючи клопотанням Павла Тичини повернулася в Україну. 27 лютого 1957 року Олену Журливу було реабілітовано та поновлено у Спілці письменників. Певний час вона викладала в школі. Із концтаборів поетеса повернулася з підірваним здоров'ям і останнє десятиліття була прикута до ліжка тяжкою недугою. Померла Олена Журлива 10 червня 1971 року в м. Кіровограді. |
||||
|
||||
