|
||||
|
Народився Леонід Васильович Куценко 15 лютого 1953 року в селі Вільхове Ульяновського району Кіровоградської області в родині вчителів.
Народився Леонід Васильович Куценко 15 лютого 1953 року в селі Вільхове Ульяновського району Кіровоградської області в родині вчителів. У 1978 році закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту. З 1982 р. працював на кафедрі української літератури Кіровоградського педагогічного університету імені Володимира Винниченка, тривалий час працював на посаді декана філологічного факультету. Співпраця з Миколою Смоленчуком, Григорієм Клочеком, Василем Марком, Світланою Барабаш, Володимиром Панченком та іншими колегами дала йому можливість сформувати новий науковий напрям в українському літературознавстві. У сучасному літературознавстві Леонід Васильович Куценко — один із найавторитетніших дослідників творчості Євгена Маланюка та Празької літературної школи. У творчому доробку Леоніда Куценка нараховується понад 300 публікацій. Леонід Васильович Куценко – літературознавець, доктор філологічних наук, професор, член Національної спілки письменників України (1998 р.), заслужений працівник народної освіти України, лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка (2002 р.) та премії Фонду Воляників - Швабінських Фундації Українського Вільного Університету в США (2003 р.). Помер 22 грудня 2006 року в м. Кіровограді (нині – м. Кропивницький).
Цього року Леонідові Васильовичу Куценку виповнилося б тільки 60. Він був вдумливим науковцем. Його книга «Dominus Маланюк: тло і постать» лягла в основу докторської дисертації, а книга «Народу самостійні діти. Українська доля Дикого поля» допомогла молодому поколінню подивитися на історичні та літературні факти життя краю «українськими» очима. |
||||
|
||||
