Народився Микола Васильович на території нинішньої Черкащини, але події, що мали місце в нашому краї, увійшли важливими розділами до його життєпису: навчання в Златопільській чоловічій прогімназії, секретарство в Олександрійському повітовому земстві, створення перших сільськогосподарських артілей в с. Федвар, куди родина священика Василя Левитського переїхала ще в 1861 році, та в с. Сентове, с. Аджамка, публіцистичні статті, розміщені у виданнях «Голос юга», «Єлисаветградський вісник», викладацька діяльність на Зінов’євщині.

Завдяки зусиллям Левитського в 1894 році, вперше в Російській імперії, було створено сільськогосподарську артіль, яка функціонувала на основі складених письмових угод, оформлених у нотаріуса. Враховуючи новаторство створеного руху, необхідно зазначити, що артілі, згідно з договором, піклувалися про хворих та непрацездатних членів, надаючи їм матеріальну допомогу. Нова справа викликала інтерес у багатьох, як і майбутніх послідовників, та і представників української культури, з якими товаришував М.Левитський: Л.Українки, І.Карпенка-Карого, М.Аркаса, Є.Чикаленка. Зі своїми ідеями Левитський знайомив делегатів конгресів, що проводилися в Італії, Франції, Швейцарії.

На жаль, не збереглася в повному обсязі творча документальна спадщина знаного краянина. Під час його подорожі задля оздоровлення на Кавказ будинок кооператора було пограбовано. І хоча місцева влада готувала ювілейні заходи з вшанування Левитського в кінці 1920-х років, його мрію не було здійснено. Культурний центр, якому М.Васильович мав намір передати власний будинок, так і не був створений.

Сучасна Україна повертається до своїх розбудовників. У 2016 році за поданням топонімічної комісії при виконавчому комітеті міської ради міста Кропивницький вулицю Колгоспну в обласному центрі перейменовано на вулицю Миколи Левитського.