Микола Олексійович Сухомлин

Софія Віталіївна Тобілевич

(дівоче прізвище Дитківська)
(1860-1953 рр.),

українська акторка, перекладачка, фольклористка, мемуаристка, дружина І. Карпенка-Карого, племінниця Зиґмунта Сераковського
(одного з лідерів польського повстання 1863 року)

Софія Віталіївна Дитківська (Тобілевич) народилася 15 жовтня 1860 року в с. Новоселиця Жмеринського району Вінницької області у збіднілій польській шляхетській родині.

Грамоту здобувала самотужки, початкові уроки та книги давав дядько Ян Сераковський. Пізніше в одній із родин, де працювала, познайомилася з діячкою польського національного руху, домашньою вчителькою Броніславою Сидорович. Саме вона й допомогла в самоосвіті. Природна обдарованість та наполегливість дозволили Софії швидко опанувати шкільну програму, вивчити російську, німецьку та французьку мови, ознайомитися із класикою зарубіжної літератури, світовою історією. Напружена праця Софії Тобілевич у здобутті освіти дала їй можливість і самій перейти на педагогічну роботу.

Разом із поміщицькою родиною, у якій працювала, вона 1883 року потрапила до Києва.

Сценічну діяльність почала як хористка у трупі М. Старицького (1883–1884) .

У жовтні 1883 року нова театральна трупа, доповнена великим хором, створена М. Старицьким та М. Лисенком, гастролювала у Єлисаветграді. Там до неї, прибравши сценічний псевдонім Карпенко-Карий, вступив Іван Тобілевич. Відтак відбулося ближче знайомство овдовілого на той час І.Тобілевича з хористкою Дитківською, яке переросло у кохання. Невдовзі вони одружилися.

Перебуваючи в середовищі М. Лисенка і М. Старицького, Софія Дитківська була залучена до фольклористичної роботи.

Протягом життя вона перекладала польські драми такі як «В липневу ніч» В. Ґорчинського, «Зачароване коло» Л. Риделя, комедію «Весілля Фіґаро» П. Бомарше, драму «Ганнеле» Г. Гауптмана тощо.

Основним літературним доробком С. Тобілевич стали її мемуари та театрознавчі статті, за які вона була прийнята до Спілки письменників.

З березня 1890 року до 1907 року Софія Тобілевич працювала у трупі П. К. Саксаганського та І. К. Карпенка-Карого. Про діяльність цієї найкращої тоді української трупи згодом написала спогади.

1908–1916 роки — акторка Театру Миколи Садовського в Києві (першого стаціонарного українського театру).

Після смерті І. Тобілевича працювала над спогадами про український театр, окремі частини яких публікувалися в «Літературно-науковому віснику» 1912–1913 роках. 1945 року ці мемуари вийшли окремою книжкою під навою «Життя Івана Тобілевича».

1920–1921 — грала у Новому драматичному театрі ім. І. Франка під керівництвом Гната Юри (м. Черкаси).

1926–1930 — гастролювала разом з М. Садовським та П. Саксаганським у різних периферійних театрах.

1935 — зійшла зі сцени.

Померла 07 жовтня 1953 року в м. Києві.

Статті Софії Тобілевич про М. Кропивницького, М. Старицького, П. Саксаганського, М. Заньковецьку, І. Тобілевича (Карпенка-Карого), М. Садовського, М. Садовську, що друкувалися в різний час у періодиці, було видано окремою збіркою «Корифеї українського театру. Портрети. Спогади» (1947). Але основною справою Софії Тобілевич стала її книга «Мої стежки і зустрічі», видана посмертно 1957 року.

Також, завдяки популяризації Софією Тобілевич творчості І. Карпенка-Карого було збережено хутір Надія, що згодом, за висловом О. Гончара, став «українською театральною Меккою».




# Назва документа Дата Підстава
1 Книга О. С. Цибаньової «Літопис життя і творчості І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича)», в якій містяться відомості про дружину І. Карпенка-Карого Софію Тобілевич 1967 р. ДАКО, ДІФ, інв. № 6162 (обкладинка)
2 Книга І. Пільгука «Іван Карпенко-Карий (Тобілевич)» (документальний опис та аналіз життя та творчості Івана Карпенко- Карого, Софії Тобілевич та інших визначних діячів театру) 1976 р. ДАКО, ДІФ, інв. № 7006 (обкладинка)
3 Спогади Софії Тобілевич про Миколу Садовського 1981 р. ДАКО, ДІФ, збірник «Спогади про Миколу Садовського» (упор. Пилипчук Р. Я.), К.:Мистецтво, 1981, стор. 11, 17 інв. № 7828
4 Фрагменти з книжки Софії Тобілевич «Мої стежки і зустрічі» спогади про Панаса Саксаганського 1984 р. ДАКО, ДІФ, збірник «Спогади про Панаса Саксаганського» (упор. Пилипчук Р. Я.), К.:Мистецтво, 1987, стор. 11, інв. № 8036
5 Стаття П. М. Лісового «Софія Дитківська-Тобілевич і Поділля» біографічні відомості про українську акторку 1985 р. ДАКО, ДІФ, «1845-1985 І. К. Карпенко-Карий видатний драматург, актор, громадський діяч» (редактор Смоленчук М. К.), Кіровоград. 1985, стор. 1-2, інв. № 8955
6 Матеріали із мемуарів «Мої стежки і зустрічі» Софії Тобілевич «Моє знайомство з Іваном Карповичем Тобілевичем» 1987 р ДАКО, ДІФ, збірник «Спогади про Івана Карпенко- Карого» (упор. Пилипчук Р. Я.), К.: Мистецтво, 1987, стор. 50, інв. № 8288
7 Фото. Софія Віталівна Тобілевич, друга дружина І. К. Тобілевича 1890-ті рр. ДАКО, ДІФ, збірник «Спогади про Івана Карпенко- Карого» (упор. Пилипчук Р. Я.), К.:Мистецтво, 1987, стор. 50, інв № 8288
8 Фото. І. К. Тобілевича, чоловіка С. Тобілевич 1890-ті рр. ДАКО, ДІФ, збірник «Спогади про Івана Карпенко- Карого» (упор. Пилипчук Р. Я.), К.:Мистецтво, 1987, стор. 50, інв № 8288
9 Спогади Софії Тобілевич «Корифеї української сцени» про М. Кропивницького та ін. 1990 р. ДАКО, ДІФ, збірник «Спогади про Марка Кропивницького» (гол. упор. Перепелиця П.П.), К.:Мистецтво, 1990, стор. 50, інв № 8288
10 Стаття В. Бикова «Повенчался вторым браком с девицею дворянскою» (біографічні відомості з життя І. Карпенка-Карого та С. Тобілевич) 1992 р. ДАКО, ДІФ, газета «Вечірня газета» від 01.05.1992, № 18, стор. 5, інв. № 6405
11 Повідомлення В. Бикова «Матеріал… взятий із життя» про родину Тобілевичів 1993 р. ДАКО, ДІФ, газета «Народне слово» від 21.10.1993, № 122, стор. 4, інв. № 6359
12 Ювілейний буклет «Світла муза» до 140-річчя від дня народження Софії Тобілевич (автори О.О. Бабенко та О.А. Бабенко) 2000 р. ДАКО, Ф.Р. – 7933, оп. 1, спр.79, арк. 3, 4
13 Відомості про життя і діяльність Софії Тобілевич, української акторки 2019 р. ДАКО, ДІФ, Історичний календар Кіровоградщини 2020 (автор-упор. Босько В.М.)