Володимир Миколайович Ястребов народився 06 липня 1855 року в с. Крива Лука Самарської губернії у сім’ї священика. Мати його дуже рано померла, тому вихованням хлопчика займалися батько та нянька – сільська дівчина Варвара.

З 1865 р. В. Ястребов навчався у самарській класичній гімназії. Після її закінчення за порадою вчителів вступив до Одеського університету на історичний відділ історико-філологічного факультету. Під час навчання особливо цікавився лекціями славіста В.І. Григоровича, філософа Р.В. Ординського та історика Ф.І. Успенського. Під керівництвом останнього написав кандидатську дисертацію «Хрестовий похід Фрідріха ІІ», яку захистив у 1877 році.

Після закінчення університету в 1876 році Володимир Ястребов переїхав до Єлисаветграда (нині – Кропивницький), де працював учителем історії у реальному училищі. Туди ж після виходу на пенсію вирушив його колишній викладач – В.Григорович, який планував подорож південною Україною.

В.М. Ястребов зібрав у північних повітах Херсонської губернії етнографічні матеріали, що відображали історико-етнічну карту цього регіону, яка сформувалася впродовж спільного понад сторічного проживання різних народів. Він дійшов висновку, що це відбилося і на змісті української усної народної творчості, додало до неї нові елементи. Особливу увагу вчений приділяв вивченню прізвищ краю. На Єлисаветградщині та Олександрійщині він записав майже 400 прізвищ з поясненням їх походження, систематизувавши за внутрішнім зв’язком з особистим і громадським селянським життям. Брав участь у розкопках на Херсонщині та Катеринославщині.

Помер Володимир Миколайович Ястребов, дослідник старожитностей Єлисаветградщини 21 грудня 1898 року. Він був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.

В. Ястребов був членом-кореспондентом Московського археологічного товариства (з 1885 р.), Одеського товариства історії і старожитностей (з 1887 р., з 1893 р. – дійсний член), Історико-філологічного товариства при Новоросійському університеті (з 1892 р.), Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії (з 1894 р.), співробітником Петербурзької археологічної комісії.

Автор і упорядник близько 100 наукових праць (зокрема, 3 монографій, 1 брошури, понад 30 рецензій, близько 60 наукових статей).