Юрій Іванович ЯНОВСЬКИЙ

  27 серпня у с. Майорівка (нині с. Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області) народився відомий український письменник Юрій Іванович Яновський.

Закінчив церковнопарафіяльну школу у с. Нечаївці, а у 1911 році вступив до одного з найкращих навчальних закладів повіту – Єлисаветградського реального училища, яке закінчив у 1919 році.

У подальшому Яновський працював у повітовому статистичному бюро, одночасно навчався у механічному технікумі. З 1922 року він – студент електромеханічного факультету Київського політехнічного інституту. З цього часу розпочинається літературна творчість Юрія Івановича – 1 травня 1922 року у київській газеті „Пролетарская правда” вперше надруковано його вірш „Море”, у подальшому у київській газеті „Більшовик” з’являється перше оповідання Яновського українською мовою „ А потім німці тікали”, яке стало прологом до творчої біографії Яновського – прозаїка.

 

Літературна праця стає професією Яновського: він залишає інститут та переїздить до Харкова, де перебуває в активному творчому пошуку, потім, до Одеси, де працює редактором на кіностудії разом з Олександром Довженком. Метушлива і виснажлива робота редактора не давала Юрію Івановичу змоги займатися літературною творчістю так, як прагнула його душа . Яновський відмовляється від адміністративної роботи та повертається до Харкова. І хоч кіно не стало для нього полем найбільших досягнень, з ним він підтримуватиме творчі і дружні зв’язки протягом усього життя, з-під його пера вийде не один сценарій.

Талановиті твори Яновського – книга оповідань „Кров землі”( 1927р), збірка поезій „Прекрасна Ут”(1928р.), роман „Майстер корабля”(1928р.) поставили молодого літератора у перші ряди українських письменників. У подальшому побачив світ роман „Вершники”, п’єса „Дума про британку” , що була поставлена на сценах багатьох театрів СРСР.

У січні 1939 року Юрія Івановича нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Під час воєнного лихоліття письменник, як кореспондент газети „Правда”, виїжджає на фронт, у 1945 – 1946 роках як кореспондент газети „Правда України” бере участь у Нюрнберзькому процесі.

У повоєнний період (1948р.) Яновський випускає збірку „Київські оповідання”, яка була удостоєна Державної премії СРСР третього ступеня.

В останні роки свого життя письменник працював особливо плідно і напружено. Саме в цей період він написав сценарій документального фільму до сторіччя від дня смерті Гоголя, п’єси „Молода воля”, „Райський табір” і досить відому „Дочку прокурора”, сценарії „Зв’язковий підпілля”, „Павло Корчагін”, ряд оповідань.

Творчість Яновського представлена досить багатьма літературними жанрами – новели, романи, поезії, кіносценарії, п’єси, публіцистичні та наукові статті, рецензії. І в усіх цих жанрах він – Майстер.

Життєвий шлях письменника був недовгим – Юрій Іванович помер 25 лютого 1954 року, похований на Байковому кладовищі у м. Києві.

Ім’я митця носять одна з вулиць Кіровограда, середня школа у с. Нечаївці, у цьому ж селі розташований і літературно-меморіальний музей Ю.І. Яновського, визначного письменника, майстра слова, якого подарувала світові благословенна земля Кіровоградщини.