Кобзар
Володимир Федорович

Прозаїк, публіцист, громадський діяч

Кобзар Володимир Федорович (народився 27 квітня 1947 р.). З 1956 року проживав у смт Олександрівка Кіровоградської області. У 1969 році працював в районній газеті «Вперед», а протягом 1969-1974 років навчався у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на факультеті журналістики. Закінчив аспірантуру та після короткого періоду роботи у м. Сімферопіль повернувся до Кіровоградської області. У 1981-1983 роках працював на Кіровоградському обласному телебаченні. З 1983 року і до початку 1990-х років був кореспондентом обласної газети «Кіровоградська правда». Активно займався літературною діяльністю, друкувався в журналі «Дніпро». З початком перебудови та демократизації в УРСР поступово відходив від журналістики і переключався на політичну діяльність. Був редактором опозиційного видання «Думка». У 1990 році став одним із засновників кіровоградського осередку Народного руху України за перебудову. Брав участь у виборчій кампанії В. Панченка до Верховної Ради СРСР та Верховної Ради УРСР. Щиро вітав відновлення незалежності України. У 1992 році брав участь у роботі Всесвітнього форуму українців, що проходив у м. Києві. З 1995 року відійшов від політичної діяльності і зайнявся проблемами фінансового та освітнього менеджменту.

Документи і матеріали із фондів Державного архіву Кіровоградської області

« – Діду, а чого в Єлисаветі по-нашому не говорять?
– Чого ж не говорять? Говорять. Не всі, правда.
– … Більшість з них – нетутешні, приїхали з Московщини. Що їм до нас?
– А я чув якось, як один говорив по-нашому.
– І серед них є люди. Гірше те, що ми самі забуваємо, як говорити по-нашому».

Кобзар В.Ф. "Запах фіалки"

Книги про Володимира Кобзара

Видання із фондів обласної наукової універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І Чижевського.

« – Та я ж не проти. Але малорослим я щось не дуже хочу. Краще вже козаком називатися. Або українцем.
– Були козаками… А стали кізяками. – Дід махнув рукою, взяв уламок хреста і поклав на воза.
– Візьму додому, хоч така пам’ять буде…».

Кобзар В.Ф. "Запах фіалки"