Винниченко
Володимир Кирилович

Український політичний діяч, прозаїк,
драматург і художник.

Володимир Кирилович уродженець м. Єлисавтеград. Навчався у Єлисаветградській чоловічій класичній гімназії. Був відрахований "за неблагонадійність". Атестат зрілості отримав екстерном у 1900 році у Златопільській чоловічій гімназії. З 1901 року навчався на юридичному факультеті Київського університету св. Володимира. Там вступив до Української студентської громади, згодом – до Революційної української партії (РУП). У 1903 році був відрахований з університету за революційну агітацію і заарештований. У 1905 році при розколі РУП опинився в Українській соціал-демократичній робітничій партії. Через загрозу бути арештованим відбув до еміграції. На початку Першої світової війни В. Виниченко повернувся до Росії і до 1917 року перебував у Москві. Після Лютневої революції Володимир Кирилович повернувся до Києва, де став членом Центральної Ради. В. Винниченко – автор І Універсалу, яким було проголошено українську автономію. Після відмови Тимчасового уряду визнати українську автономію, В. Винниченко очолив Генеральний секретаріат. За його участі було створено ІІ, ІІІ та IV Універсали Центральної Ради та інші законодавчі акти. Після гетьманського перевороту В. Винниченка було заарештовано, але ненадовго. Восени 1918 року разом з С. Петлюрою він очолив Український національний Союз та Директорію Української Народної Республіки (УНР), яка організувала повалення гетьмана П. Скоропадського. Після відновлення УНР С. Петлюра поступово вжив заходів для усунення від влади інших членів Директорії. В результаті В. Винниченко подав у відставку, і виїхав з дружиною за кордон. У 1920 році він спробував повернутися до Радянської України, де йому було запропоновано посаду заступника голови Ради народних комісарів. Проте В. Винниченко не знайшов порозуміння з українськими комуністами і знову виїхав до еміграції. У 1925 році оселився у Франції. У 1934 році придбав разом з дружиною садибу з ділянкою землі і остаточно відійшов від політичної діяльності, займаючись виключно літературою. Помер у 1951 році. Похований у Франції у м. Мужен.

⇐

Документи і матеріали із фондів Державного архіву Кіровоградської області

Актовий запис

Актовий запис про народження В. Винниченка у метричній книзі реєстрації актів про народження, шлюб та смерть церкви Володимирської Богоматері м. Єлисаветграда. 1880 р.

ДАКО, Ф. - 349, оп. 1, спр. 25, арк. 51 зв.

Телеграма В. Винниченка

Копія телеграми голови Секретаріату Центральної Ради В. Винниченка у зв’язку з виборами до Установчих зборів. 23.11.1917 р.

ДАКО, Ф. - 78, оп. 1, спр. 720, арк. 5.

Наказ армії УНР

Наказ армії Української Народної Республіки від голови Директорії В. Винниченка та членів Директорії С. Петлюри і А. Швеця. 15.12.1918 р.

ДАКО, ДІФ, газета "Друг народа", № 2, 15.12.1918, стор. 3, 4, інв. № Ж-1963.

Стаття «Володимир Винниченко» Ч.1

Стаття «Володимир Винниченко» Ч.1 (Про життєвий шлях та громадську діяльність В.К. Винниченка), 25 грудня 1918 р.

ДАКО, Газета «Друг народа», №8, 25.12.1918 р., стор.1, 2, інв. № Ж-1963.

Стаття «Володимир Винниченко» Ч.2

Стаття «Володимир Винниченко» Ч.2 (Про життєвий шлях та громадську діяльність В.К. Винниченка), 25 грудня 1918 р.

ДАКО, Газета «Друг народа», №8, 25.12.1918 р., стор.1, 2, інв. № Ж-1963.

Стаття «Володимир Винниченко» Ч.3

Стаття «Володимир Винниченко» Ч.3 (Про життєвий шлях та громадську діяльність В.К. Винниченка), 25 грудня 1918 р.

ДАКО, Газета «Друг народа», №8, 25.12.1918 р., стор.1, 2, інв. № Ж-1963.

Об’єднання України

Кореспонденція «Торжество об’єднання України» про святкування проголошення акту Злуки УНР-ЗУНР на Софійській площі м. Києва. 26.01.1919 р.

ДАКО, ДІФ, газета «Друг народа», № 19, 26.01.1919, стор. 2, інв. № Ж-1962.

Секретаріат УНР

Володимир Винниченко серед членів Генерального Секретаріату УНР. 1917 р.

ДАКО, колекція фотодокументів «Національно-визвольна революція 1917-1922 рр. на Єлисаветградщині», оп. № 45, од. зб. О-12.

Універсал Директорії УНР

Універсал Директорії Української Народної Республіки. 26.01.1919 р.

ДАКО, ДІФ, газета «Друг народа», № 19, 26.01.1919, стор. 2, інв. № Ж-1962.

Винниченко В.К. та Петлюра С.В.

Винниченко В.К. та Петлюра С.В. після вступу військ Директорії УНР до Києва. Грудень 1918 року.

ДАКО, колекція фотодокументів «Національно-визвольна революція 1917-1922 рр. на Єлисаветградщині», оп. № 45, од. зб. О-11.

Монумент В. Винниченку

Повідомлення І. Марченка «Винниченко повернувся до Кіровограда. Нарешті». Про відкриття в обласному центрі монумента Володимирові Винниченку. 21.09.2010 р.

ДАКО, ДІФ, газета «Кіровоградська правда», № 67, 21.09.2010, стор. 2, інв. № 6984.

⇐

Книги про Володимира Винниченка

Видання із фондів обласної наукової універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І Чижевського.

Панченко В.Є.

Панченко В. Є. Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості: Книга розвідок та мандрівок / В. Є. Панченко. – К.: Твім Інтер, 2004. – 287 с.

Книга розвідок і мандрівок є спробою дослідника-літературознавця з максимальною науковою точністю "реставрувати" перипетії біографії В. Винниченка часів його бурхливої молодості. А водночас це подорож у творчий світ талановитого прозаїка і драматурга, який за п’ятдесят років написав 15 романів, 23 п’єси і понад сотню новел. Окремий розділ книги – розповідь про поїздки автора до Франції за колекцією особистих речей В. Винниченка, а також до США, де зберігається еміграційний архів письменника.

Панченко В. Є. Бо я – українець: літературний портрет Володимира Винниченка — Панченко В.Є.

Панченко В. Є. "Бо я – українець": літературний портрет Володимира Винниченка / В. Є. Панченко. – К.: Веселка, 2005. – 37 с. – (Сер. "Урок літератури").

Зміст видання виходить далеко за межі біографії В. Винниченка. І досягається це завдяки особливому розташуванню різноманітних текстів: літературознавство і мовознавство, листування й художні твори, публіцистика, щоденники, спогади та історичні документи тощо. Усі вони свого часу публікувалися, в тій чи іншій мірі відомі й доступні читачеві, але зібрані під однією обкладинкою (своєрідний дайджест), вони творять нову якість.

Солдатенко В. Ф. Володимир Винниченко на перехресті соціальних і національних прагнень — Солдатенко В.Ф.

Солдатенко В.Ф. Володимир Винниченко на перехресті соціальних і національних прагнень / В. Ф. Солдатенко. - К.: Ніка-Прінт, 2005. - 324 с.

У пропонованій книзі розповідається про одного із найяскравіших політичних діячів України першої половини ХХ століття - Володимира Винниченка. Залишивши по собі гігантський літературний спадок, низку глибоких етично-філософських праць, він зробив велетенський внесок у розвиток українського визвольного руху, в Українську революцію, у справу відродження української нації, перші кроки, становлення національної державності. Політична доля непересічної особистості – додатковий привід для роздуми про непрості процеси вітчизняного минулого, актуальність яких не проходить.

Панченко В.Є.

Панченко В. Є. Будинок з химерами. Творчість Володимира Винниченка 1900-1920 рр. у європейскому літературному контексті / В. Є. Панченко. - Кіровоград, 1998. - 271 с.

У монографії досліджується проза і драматургія Володимира Винниченка 1900-1920 рр. в її зв’язку з тенденціями розвитку та найбільш яскравими явищами європейської літератури кінця ХІХ – початку ХХ століть. Творчість В.Винниченка розглядається як "формула переходу" української літератури до нової естетичної якості.

⇐

Меморіальна колекція Володимира Винниченка.

Екскурсія по виставковій залі Кіровоградського обласного краєзнавчого музею

У Радянському Союзі В. Винниченко був забороненим письменником і політиком, виключеним з навчальної програми шкіл та інститутів. Вже в роки незалежності України його ім'я по праву було повернене у вітчизняну історію і літературу.

В обласному краєзнавчому музеї представлена колекція меморіальних речей Володимира Винниченка, яка була передана на батьківщину у 1992 році згідно його заповіту. Сприяли передачі колекції Іванна Нижник-Винників, яка стала власницею садиби Винниченків, охоронницею і упорядницею його речей і архіву, депутати Верховної Ради України І-го скликання, зокрема депутат від міста Кіровограда, один із перших дослідників життя і творчості В. Винниченка Володимир Панченко.

У складі колекції – меблі з робочого кабінету письменника і політика: книжкова шафа, два письмові столи, крісло, механічна друкарська машинка "Mercedes Prima" з російським шрифтом, прижиттєві видання літературних творів з його бібліотеки, декілька художніх робіт, особисті речі, у тому числі золотий кишеньковий годинник "OMEGA" та гаманець з грудкою української землі, яку він скрізь возив із собою, документи та фотографії.

У 2014 році меблі з робочого кабінету Володимира Винниченка були відреставровані за державною програмою у Національному науково-реставраційному центрі України у місті Києві.

Постать Володимира Винниченка гідно вшанована у місті Кропивницькому.

У 1990 році до 110-річчя від дня його народження, одну з центральних вулиць обласного центру перейменовано на проспект Винниченка.

У 1993 році ім’я Володимира Винниченка присвоєно Кіровоградському державному педагогічному університету.

У 2010 році до 130-ї річниці від дня народження В. Винниченка, за проектом скульптора Володимира Цісарика та архітектора Віталія Кривенка біля педагогічного університету споруджено пам’ятник Володимиру Винниченку, який став справжньою окрасою міста і даниною пам’яті видатному землякові. У музеї експонується мініатюрна бронзова копія пам’ятника. Крім того у колекції музею зберігаються інші унікальні експонати які різнобічно висвітлюють життя, творчу та державницьку діяльність Володимира Винниченка.